Думаємо, що знаємо інших, однак, на диво, дуже мало знаємо себе…

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Думаємо, що знаємо інших, однак, на диво, дуже мало знаємо себе…

          Ми часто думаємо, що знаємо «добре» інших, тому так легко й охоче їх критикуємо та осуджуємо. Жінка може довго говорити про свого чоловіка, чоловік може книжку написати про свою дружину, підлеглі завжди знають, як керівник має вчинити, керівник завжди готовий роздавати поради направо і наліво.

          Ми всі переконані, що знаємо інших, але ж не знаємо себе. Бо коли попросити нас розказати щось про себе, про наші сильні і слабкі сторони, ми часто не дуже знайдемо, що сказати. Думаємо, що знаємо інших, однак, на диво, дуже мало знаємо себе.

          Саме тому так потрібно йти до глибини себе, пізнавати свої мотивації, зранення, суперечності, недозрілості, усвідомлювати те, що маю в собі християнського, а що нехристиянського, у чому здатний, а в чому нездатний дати собі раду. Бо якщо особа має суперечності, непізнані сторони самої себе і не усвідомлює їх, тоді вони її роздирають і вона не вільна в тому, щоб дати себе Богові.

          Владика Венедикт АЛЕКСІЙЧУК

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.