Віра завжди може виручити нас (Мт. 17, 10-18)
Роде невірний та розбещений.
Знаємо, що за Ісусом Христом ходили тисячі людей, але не всі з них отримали зцілення. Спаситель оздоровляв тих, які вірували у Його Божественну всемогутність та любов.
Так само і в теперішньому часі є багато людей віруючих, тих, хто називає себе віруючим. Але чи справді ми є віруючими, чи довіряємо Богові, чи у своїх труднощах і проблемах надіємося на Нього? Чи таким через нашу віру Господь може діяти в нашому житті?
Якщо наша віра не має таких рис, доті такі ж самі слова Ісус може сказати до нас: „О роде невірний!” Коли бачимо, що нам бракує такої віри та довіри до Бога, то робімо все, щоб у ній зростати й отримати потрібні плоди віри.
Віра не приходить в одну хвилю. Щоб безумовно довіряти Богові, у всьому покладатися на Нього, маємо зростати у вірі крок за кроком. Віра – це наші постійні зусилля, наша повсякчасна праця: тривала молитва, вивчення науки Ісуса, розуміння Божої волі, Божа мудрість, стійкість духа та чистота душі. Робити так, як поводилися апостоли: коли чогось не знали, то просили Ісуса поясни їм певні притчі й тоді розуміли Його науку. Подібно як зрозуміли правду про другий прихід Іллі, яким був Іван Христитель. Тут може допомогти нам народна мудрість: Хто дбає, той має. Намагаймося виховати у собі міцну й мудру віру, щоб вміти усе більше покладатися на Господа і довіряти Йому! І в будь-який час отримаємо плоди своєї віри – допомогу і любов Ісуса.
