Назустріч Різдву Христовому. День 39. 5 січня. Знайти Ісуса і побачити Його

Читай також

  • Тома Аквінський ― Ангельський Доктор
  • Молитва до Духа Святого
  • Бути з Богом, який нізащо тебе не покине 
        • Назустріч Різдву Христовому. День 39. 5 січня. Знайти Ісуса і побачити Його

          «…І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко…» (Лк. 2, 15-17).

          Ось мета мандрівки – пастирів і нашої: Ісус, Боже Дитя, Воплочений Бог, сповитий пеленами і покладений до ясел – наш Спаситель! Словами Святішого Отця Франциска запрошую вас, дорогі у Христі, до споглядання цього Бога: «Браття, сестри, стоячи перед вертепом, вдивляймося всередину, у центр: переступімо через ілюмінації та гарні декорації і споглядаймо Дитя. В Його малості міститься ввесь Бог. Розпізнаймо Його: «Дитино, Ти – Бог, Бог-дитя». Дозвольмо, аби нас пройняло це бентежне зчудування. Той, кого обіймає всесвіт, потребує, щоб Його тримали на руках. Той, хто створив сонце, потребує, щоби Його зігріли. Втілена ніжність, потребує щоб її колисали. Нескінченна любов має малесеньке серденько, що слабко пульсує. Вічне Слово є немовлям, тобто нездатним говорити. Хліб життя потребує годування. Творець світу не має житла. Сьогодні все навпаки: Бог приходить у світ малим. Його велич приноситься в дар у своїй незначущості, малості.

          Запитаймо себе: чи вміємо ми приймати цей Божий шлях? Йдеться про різдвяний виклик: Бог об’являється, але люди Його не розуміють. Він стає малим в очах світу, а ми не перестаємо шукати величі по-світськи, робимо це, навіть прикриваючись Його ім’ям. Бог понижується, а ми прагнемо піднестися на п’єдестал. Всевишній вказує на покору, а ми прагнемо хизуватися. Бог шукає пастухів, непомітних; ми ж прагнемо впадати у вічі, виставляти себе напоказ. Ісус народжується, щоби служити, а ми роками ганяємось за успіхом. Бог не шукає сили та влади, Він просить ніжности та внутрішньої малости.

          У мандрівці пастирів до Ісуса відображений духовний шлях до Бога, який покликана здійснити у своєму житті кожна віруюча людина, кожний Христовий учень.

          Пастирі знайшли Ісуса, бо пустилися в дорогу. «Шукайте, і знайдете!» ̶ каже Ісус до своїх учнів (Мт. 7, 7). Бога знаходять лише ті, котрі йдуть за покликом Господнім, вирушають у дорогу, йдучи щодня Йому назустріч. Різдво – це заклик вирушати у дорогу, не зупинятися на півдорозі, шукати витривало і невтомно, аж доки не дійдемо до мети: зустрічі з Богом віч-на-віч і цілковитого єднання з Ним.

          Пастирі побачили Ісуса, бо мали у собі небесне світло, яке їх освітило у цю різдвяну ніч. Це ̶ світло Божого Об’явлення, Божого Слова, яке просвічує уми й серця людей та «відкриває духовні очі» – нашу віру, роблячи нас здатними розпізнавати Божу присутність у цій Дитині в яслах на сіні, в Євхаристії, в Розп’ятому, у наших ближніх, в подіях нашого щоденного життя. Так ми стаємо причасниками блаженства, яке отримали убогі пастирі, апостоли і всі святі: «Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, – бо чують. Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули» (див. Мт. 13, 13-17). Різдво – це запрошення дати себе просвітити Божим світлом та в цьому світлі споглядати Бога, присутнього в історії, людей, події, найменшу дійсність нашого щоденного життя.

          Наші колядки, які є народним переспівом євангельської благовісти, передають цей духовний досвід пастирів, який може і повинен стати також нашим духовним досвідом, і це буде для нас найкращим способом святкування Христового Різдва:

          В шопі знаходять Боже Дитя,

          Бідне, покірне, мовби ягня.

          І в Нім Бога пізнають, пізнають,

          Божу честь Му віддають, віддають:

          «О Владико, Христе Боже,

          Ми приносим, що хто може,

          В дар Тобі, в дар Тобі!

          Зволь дари сі прийняти,

          Будем Тя прославляти

          Тут і там, в небесах!»

          Молитва. Мій Господи Ісусе! Покладений у ясла мій Спасителю! В покорі серця припадаю і віддаю Тобі поклін і славу, мій Боже, що явишся у світі як мала і немічна Дитина! Ти ще не промовляєш слів, але вже навчаєш мене смирення, простоти, убогости. Ти, що сам потребуєш поживи, лежиш переді мною як Хліб життя. Ти, що загорнутий в пелени посеред темної нічної прохолоди, просвічуєш моє серце і зігріваєш душу теплом своєї ніжної і милосердної любови! Витай, мій Боже і Спасителю, між нами! Витай в моєму серці і житті! Провадь мене дорогами життя Твоїм небесним світлом і приведи мене до вічного єднання з Тобою в Домі Отця Небесного. Амінь.

          Друковане видання: Єпископ Богдан Дзюрах, Назустріч Різдву Христовому, вид. Свічадо, Львів 2022, стор. 156-159.

          Ікона: Роман Зілінко. Різдво Христове.

          Владика Богдан ДЗЮРАХ

          Читай також

        • Тома Аквінський ― Ангельський Доктор
        • Молитва до Духа Святого
        • Бути з Богом, який нізащо тебе не покине 
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.