Наявність кризи у стосунках – це норма, не існує стосунків, які не переживають криз. Бо криза – це нормальний етап дорослішання та розвитку. Це тоді, коли стара система вже не діє, а нової ще не напрацьовано. Зцілення кризи часто потребує когось третього. Як говорив хтось зі святих отців, у кризі існує така точка неповернення, з якої неможливо самотужки вибратись. Потрібен хтось третій – духівник, психолог, які здатні глянути ззовні і проінтерпретувати певні несвідомі посили.
У кризі багато гострих почуттів і дуже не рекомендовано діяти на емоціях. Слід спочатку остигнути, і аж потім діяти. Криза не триває вічно, у неї є вхід, і є вихід. Якщо люди починають говорити, діалогувати – то потрібен просто час. Потрібно запастися терпінням і ресурсом.
Якщо ми говоримо про кризи у стосунках на відстані, вимушеній вістані через війну, то варто зазначити, що для кожної пари є щось найскладніше. Для кожного подруга є щось найскладніше, що треба озвучувати і проговорювати.
Стосунки на відстані – це все одно стосунки, їх треба будувати. Це немов дві колії, які розводять – і звести їх непростий процес. Війна, на жаль, вбиває стосунки. Всі ми у той чи інший спосіб зранені війною. І треба не лише опрацювати своє зранення, але й памʼятати, що той, хто поруч, мій партнер теж травмований. І він теж має з цим впоратись, щоби разом звести свої дороги знову в одну.
Стосунки на відстані – це не лише про кордони. Стосунки на відстані – це про сімʼї усіх, хто на війні. Військовий на фронті має одне завдання – воювати, він однозадачний. Дружина ж залишається перед багатьма викликами, зокрема новими. І вона чекає того моменту, коли прийде її чоловік і стане легше. А легше, здебільшого, не стає, бо військовому потрібен час та ресурс на відновлення. Перейти з військового функціонування мислення на мирне не дуже просто. Реадаптація до мирного життя може тривати інколи роки. На жаль, не всі сімʼї переживуть повернення людини з фронту, не всі переживуь повернення з-за кордону.
Криза сімʼї є неминучою для України. Але наше завдання – плекати добрий звʼязок, добрий діалог, говорити про свої почуття. Знанняпро щось дає багато визначеності, тому важливо також і вчитись – дізнаватись про особливості переживання воєнного досвіду. Бо те, що я розумію – не лякає мене. Якщо чолвік, повертаючись із фронту додому, може дозволяти собі кричати – дружина, яка розуміє, чому так відбувається, знає, що причина не у ній. Часто військові повертаються з емоціною приглушеністю% щоби вижити, психіка відключила емоції. В емоційному вакуумі жити дуже складно.
Знання і розуміння специфіки реадаптації військових дозволить пережити кризи, які неодмінно будуть, пережити максимально безпечно, звертаючись по кваліфіковану допомогу.
За розмовою Катерини Баско з Марією Тракало
Підготувала Тетяна Трачук
