“Від самого початку місія жінки в Церкві була дуже важливою, інакшою в своєму служінні від місії чоловіків. Жінки володіють інтуїцією. У них краще розвинена уява. Вони сприймають серцем там, де розум відмовляється дати пояснення.”
Неділя Мироносиць відкриває перед нами одвічне питання служіння жінки в Церкві. Згадаймо Хресну дорогу. Вероніка підходить і витирає піт і кров з Лиця Господа і Він залишає їй на згадку відбитку Свого Обличчя. Першу ікону!
Далі Голгота. Учні розбіглися, усі крім вірного Івана. Під Хрестом самі жінки – Марія, Його Мати, Марія Клеопова і Марія, жінка Хузи.
На деяких середньовічних іконах, Богородиця під хрестом, присідає, хапаючись за живіт. Та, що болів породіллі не знала, зараз містично народжує Церкву… При “пологах” присутня і Марія-Маґдалина, грішниця що навернулася, яка символізує усе людство, що має Церкву прийняти.
Першій, кому Господь явився Воскреслим – Маґдалина…
Отже, бачимо, що від самого початку місія жінки в Церкві була дуже важливою, інакшою в своєму служінні від місії чоловіків.
Жінки володіють інтуїцією. У них краще розвинена уява. Вони сприймають серцем там, де розум відмовляється дати пояснення.
Чи не тому, в церквах переважна більшість жінок?
Отож, сьогодні, дозвольте Вам всім подякувати, любі сестри, за Вашу щоденну непомітну працю, за те, що Ви слухаєте Слово Боже і зберігаєте його, так як це робила Богородиця.
А як щодо чоловіків?
З євангельського тексту ми бачимо шляхетність і відвагу Йосифа з Ариматеї, поважного радника, який не боїться бути висміяним чи втратити свою репутацію. Йосиф переконаний, що Ісус є Син Божий. Він при світлі дня приходить до Пилата і просить видати йому труп цього дивака, якого напередодні розп’яли.
Доки світ стоятиме, людство згадуватиме вчинок цього чоловіка. В Страсну П’ятницю при Плащаниці Церква співає стихиру: “даждь ми Сего странного, Єгоже ученик лукавый на смерть предаде”, тобто “дай мені Цього дивака…”
Йосиф віддає Ісусові своє місце, де сам хотів бути похований. Це є приклад справжньої чоловічої дружби і солідарности з Учителем, який, по-людськи, кажучи потерпів крах всього свого вчення. Це також приклад діяльної любові, і свідомої позиції в час, коли найвірніші просто втекли.
Служіння Йосифа і служіння жінок доповнюють одне одного. Жінки в своїй емоційності забувають на якусь мить про розміри каменюки при вході до гробу, що унеможливлює їм сповнити свою місію.
Натомість Йосиф добре все спланував і діє раціонально.
Ці приклади показують нам, як ми нині, такі різні, можемо знайти свою нішу в Церкві і суспільстві, щоб всюди де можна, бути активними учнями Ісуса Христа і так, своїм особливим служінням, свідчити про нашу віру у Воскреслого.
За їхнім прикладом подумаймо нині про свою місію в Церкві, суспільстві і родині.
Христос воскрес!
ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАРКА 15, 43 – 16, 8.
Проповідь на Неділю Мироносиць. Михайло Димид. Львів, Храм свв. Володимира і Ольги, 03.05.2020 р.
