Дочекатися відповіді

Читай також

  • Відбулися IV дні формування для молоді
  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • Дочекатися відповіді

          Це велика мудрість! Сьогодні я подивилася на це по новому в світлі Божого Слова.

          Отже, “побачивши до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом:

          ― Господи, чи не вдарити нам мечем?

          І вдарив один із них слугу первосвященика і відтяв йому праве вухо”.

          І аж тоді прозвучала відповідь: “Лишіте”

          Чому апостол не дочекався відповіді?

          Може тому, що був переконаний в своїй правоті.

          Або – було спішно ― треба було приймати рішення негайно.

          І що найважливіше ― він мав добрий намір – захистити Бога.

          А виявилося, що своїм “ревним, побожним і активним” вчинком завдав Богові ще більше клопоту ― Ісус мусив брати в руки відтяте вухо, зціляти пораненого і ще й виголошувати науку для Петра.

          В Бога інше мислення і в Нього був інший план. А Петро просто не дочекався відповіді…

          Гнучке мислення і вміння прислухатися: до Бога, до себе, до інших ― чи не найбільший дар, щоб “не наламати дров”. Бо вперте переконання і жорстке відстоювання своєї позиції часто доставляє незручності, а навіть ― страждання собі і іншим.

          Гнучкість дозволяє маневрувати.

          Це не про пристосуванство чи “ні риба, ні м’ясо”, це – про мудрість.

          Ретрогради завжди ризикують плентатися десь вкінці, так і не досвідчивши що це бути щасливою і свобідною людиною.

          Поспіх.

          Колись десь прочитала, що поспішати треба повільно.

          “Спішиш ― людей смішиш”, ― казали мені в дитинстві мудрі старші люди.

          Св.Отці навчають, що зі Св.Духом можна розминутися в поспіху.

          Бо спішка часто пов’язана з неспокоєм, а Бог дарує мир.

          Встигнути все і всюди, зробити тут і зараз, спасіння ― вже і сьогодні. А насправді позбутися якоїсь одної поганої звички чи змінити некорисний світогляд забирає багато мого часу, зусиль, праці. В поспіху часто нема добрих плодів.

          Тут теж не про “феномен равлика”, а – про правду.

          І нарешті ― спасти всіх ― навіть Бога. Лише не себе.

          Насправді – найнебезпечніша омана.

          Моє завдання – прийняти спасіння, а не спасати Бога. Ще й ― згідно мого плану.

          Зможу правильно допомогти іншому, якщо спочатку адекватно допоможу собі і прийму допомогу.

          Спокуса рятівника, навіть коли не просять.

          Боже, дай мудрості, терпеливості і справжності дочекатися Твоєї відповіді, перш ніж говорити чи діяти.

          Сестра Єроніма ВОВЧАК

          Читай також

        • Відбулися IV дні формування для молоді
        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.