– Я не розумію. Все, у що я вірив, розсипалося. Світ змінився за мить, і ніщо не має сенсу. Як так сталося?
– Що саме ти шукаєш? Відповідь чи підтвердження своїх сумнівів?
– Я шукаю істину. Але якщо чесно, я не знаю, де її шукати. Все, що я знав, тепер здається неправильним.
– Можливо, ти шукаєш не там, де потрібно? Ти схожий на тих двох, що йшли дорогою до Емауса. Вони бачили смерть і вирішили, що все скінчено. Вони не могли навіть уявити, що Істина йде поруч із ними.
– Але ж хіба не логічно сумніватися? Коли навколо стільки хаосу, стільки болю… Як повірити, що у всьому цьому є сенс?
– Ти питаєш, як? А що ти відчуваєш?
– Я відчуваю порожнечу.
– Але ж коли ти шукаєш, серце палає, правда? Як у тих, що йшли дорогою і не впізнали Його, поки Він не відкрився їм у хлібі. Вони говорили: “Чи не палало наше серце?”
– Ти хочеш сказати, що я маю шукати не в книгах, не в словах, а в серці?
– Я хочу сказати, що істина не тільки у знаннях. Вона у ЗУСТРІЧІ. Як тільки ти зрозумієш, що шукаєш не мертві факти, а Живого – все зміниться.
– А якщо я не можу Його впізнати?
– Може, Він вже поруч, а ти просто не бачиш? Спитай себе: чи палає твоє серце? І для чого?
04.02.2025
Образ: Рікардо Томмазо Ферроні «Вечеря в Емаусі»
