Гадаю, що майже кожен коли-небудь посилено пригадував, чи відмовив покуту після останньої сповіді, а якщо ні, то якою вона мала бути. Що робити, коли пам’ять відмовляється співпрацювати в цьому питанні? Навіщо існує покута і у чому вона допомагає? Насамперед, банальна і очевидна порада: не забувати. Якщо це можливо, варто помолитись дану покуту якнайшвидше. І зовсім не для того, щоби ця справа “зійшла з голови”. Покаяння не є вирівнюванням рахунків. Ціною за мій гріх є кров…