«Любов спричиняє живий досвід, оскільки це суттєва форма Бога. Любов є рисою природи Святого Духа, тому в ній є нормативний, етичний принцип людини. Любов повинна прийняти онтологічну та божественну характеристику під час страстей розп’яття Ісуса».
Про це дуже гарно каже Йоан Богослов: Бог ― це любов. Основа буття ― це любов. Все, що маєте довкола себе, що можемо побачити ― все це вираження Божої любові. Ціле буття людини від народження аж до переходу у вічність ― це вираження того, що Бог нас любить. Бог не тільки воплотився, коли прийняв людське тіло, ми бачимо, як Він воплочує свою любов у все, що діється у нашому життя. І все це ― явління Божої любові до нас.
«Єдність Ісуса з Богом набере під час страстей пропорцій, які перевищували людську природу Ісуса і таким чином Його земне синівство. Ісус набере форму, що сформувала Його в Отці та Святому Дусі та відкривала сторону Бога людям. У цьому відношенні Ісус був поєднаний із Отцем від вічності: «я прийшов від Отця» Ісус продовжував бути з’єднаним із Отцем на землі: «це Отець у мені, а не я виконую цю працю».
Ми часто розрізняємо Старий і Новий Заповіт, говорячи про те, що в Старому Заповіті Бог ― вимогливий, дає ті чи інші правила та закони. Кажемо, що Новий Заповіт ― це Заповіт любові. Це не цілком правильно. Бог ― той самий, який був у Старому та Новому Заповіті і яким буде завжди. І в Ісусі Він виявив себе в повноті.
«Під час розп’яття Ісус не навчатиме більше про Бога, але покаже Його в своїй особі».
Через ціле Євангеліє життя Ісус Христос навчав людей про Бога. У час розп’яття він являє Бога любові. Людство завдає Йому найбільшу кривду, біль ― вбиває свого Творця, а Він робить щось неймовірне ― відповідає своєю любов’ю до кожної людини. В Ісусі на хресті Бог показався в усій повноті любові.
«Страсті та розп’яття задіюють ті події та почуття, які характерні гріхам людства, грішні вчинки, постійно завдавані Богові та Божій природі. Тепер вони будуть завдані Ісусові. Він знову, як і завжди, вчинить те, що бачить від Отця ― Він перевершить свою людськість і прийме цілком нову форму та пропорцію Бога. Він відображатиме Бога так, як промені відображають природу сонця ― ті ж форми, через які Бог сяє з вічності».
Це щось неймовірне у християнстві! В інших релігіях люди шукають Бога і не знають, де знайти. В християнстві ми не шукаємо Бога, бо Він ― народився, жив із нами і воскрес. Тому в християнстві вибір залишається ― або ми приймаємо Його, або ж ні, або віримо в нього, або не віримо.
«Однією з Його характеристик є любов. Любов є сутнісною ознакою Бога. Любов є проявом іманентної Божої природи, об’єднуючим принципом, явним відчуттям, що приймає реальність разом із мудрістю, яка є серцевиною людської етики».
Любов є ознакою Бога. Це являє нам, яким Він є. Звичайно, ми можемо по-різному сприймати Бога: вимогливий, принциповий, справедливий… І це правда. Та все це сповнюється любов’ю Бога.
«Ісус цілком розкриє любов Бога перед невірою, байдужістю та насмішок, грубості, вчинених особі. Будучи одним із Отцем, Ісус покаже через жорстокість, завдану Йому, насильство гріха, яке людство постійно чинить вічному Богові ― свідомо намірено і несвідомо без розуміння» .
Це не можна збагнути. З одного боку ― ми зі своїми гріхами, які ніколи не зникають, а з іншого ― Бог зі своєю любов’ю. І зрозуміти це неможливо, бо ми можемо комусь раз чи два простити, можемо когось любити, але кажемо: «в усьому є своя межа». У Бога немає межі в любові. Він любить людину просто так ― без будь-яких умов і буз будь-яких вимог. Кожна людина ― цінна для Бога. Він за кожного віддав своє життя. Ми завжди є люблені і цінні перед Богом.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
