Християнське життя – це не багато знати, а жити тим, що ти знаєш. І тому апостоли, оскільки вони повірили і почали цим жити, могли бути ефективними благовісниками.
Християнство – це не одна з чергових релігій, це життя у Христі. Це не стосунки: Бог там, а я тут. Це те, що ми живемо в Бозі і Бога являємо. І в перші віки християнства, коли невірні зустрічалися з християнами, то були шоковані іншістю християн.
Пригадаймо, що біблійні вирази, якими означуємо святість – гебрайське «кадош» та грецьке «гаґіос» найперше означають іншість, відмінність від цього світу, відмінність від його грішної ситуації, в якій він існує після гріхопадіння. І саме ця іншість стає у християнському житті активним свідченням Бога і Його святості.Про це говорить нам і приклад святого Пахомія. Він був римським воїном. Приїхавши до одного села, він відразу побачив щось не те. Спитав, що це за люди. Вони були християнами. Це і спричинилося до його навернення.
