Якщо ти є християнином, то 24 години на добу, а не лише в церкві чи вдома

Читай також

  • В Горлицях молилися за протоєрея Григорія Назара в річницю смерті
  • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
  • «Мамо, дякую за дар життя! Дякую, що навчила вірити в Бога», — Блаженніший Святослав у вітанні з нагоди Дня матері
        • Якщо ти є християнином, то 24 години на добу, а не лише в церкві чи вдома

          Якщо ти є християнином, то ти є християнином 24 години на добу, а не тільки в церкві чи в себе вдома.

          Вважаю, що в тому проблема нас, християн, що ми часто немовби розділюємо своє життя. Якась його частина, переважно вдома, – християнська, а у суспільстві – ні. Але ж ми є всюди тією самою особою. І тому мали б завжди те, чим живемо внутрішньо, відважно виявляти ззовні.

          Ми часто переконані, що це особисте християнське життя, це приватне життя… Та певною мірою ми, християни, самі «створюємо» нехристиянське середовище, в якому Бог відсутній. Бо ми не свідчимо про Нього. Але подумаймо: навколо багато людей, свідомо чи несвідомо, але шукають Господа.

          Уявіть, якби наші батьки сказали, що їхня мова – українська, але це їхня приватна справа, а дитина, коли виросте, нехай сама собі вибере, якою б мовою вона хотіла говорити. У такому випадку ми виросли б, не знаючи жодної мови. Ми б виросли як люди, позбавлені людського середовища, як Мауглі. Та насправді ми виростаємо в людському середовищі, де наші батьки, рідні та близькі передають те, що вони мають – наприклад, мову. І так само ми мали би передавати своє християнство довкола себе.

          Чому ми є християнами? Тому що це не було приватною вірою наших батьків, наших друзів, наших знайомих, і саме так це християнство нам передалось. І як це може бути наша приватна справа, якщо хтось мені свідчив про віру в Бога, про розуміння, ким для мене є Господь?

          Тому кожен християнин має відповідальність – допомогти пізнати Бога тим, хто Його ще не пізнав. Коли станемо перед Господом, ці люди можуть нас запитати, самі ці безбожники чи атеїсти: «А чому ви нам не свідчили? Чому ви нам не повторювали знову і знову, чому так легко ви знеохотились?» І що ми їм скажемо – що це була наша приватна віра? Що ми не мали відваги і наполегливості їм свідчити?

          За Богом тужить і Його шукає кожна людина. А коли ми про Нього не свідчимо, то відповідальність лише наша. Бо християнство існує саме тому, що воно є Доброю новиною. І коли це для мене є справді Доброю новиною, то я не переживаю її приватно, я хочу ділитися з кимось.

          Владика Венедикт АЛЕКСІЙЧУК

          Читай також

        • В Горлицях молилися за протоєрея Григорія Назара в річницю смерті
        • Презентація книги сестри Антонії Шелепило «Плани на завтра. Старий Завіт: Нові лінзи для Божого Слова»
        • «Мамо, дякую за дар життя! Дякую, що навчила вірити в Бога», — Блаженніший Святослав у вітанні з нагоди Дня матері
          • Оціни

            [ratemypost]