Коли мені не раз кажуть, що в Церкві є консервативні та ліберальні крила і запитують: «Владико, а Ви до якого крила належите? Чи можна робити реформи в Церкві, чи можна щось міняти у вченні Церкви?», я кажу: «Друзі, це не моя справа. Господь це об’явив, і моє завдання – свідчити це своїм життям і словами. Я не можу переінакшити вчення Ісуса Христа, зробити його строгішим чи лагіднішим. Моє завдання – лише якнайточніше передати його. Я не можу це вчення зробити ні ліберальнішим, ні консервативнішим. Якщо існує закон земного тяжіння, то я не можу сказати, що потрібно відкинути стародавні погляди, а сучасним людям говорити, що є закон земного тяжіння, адже це виглядає старомодно.
Якщо ми кажемо, що вогонь пече, то я не можу казати, що вірити в те, що вогонь пече – це консервативно. Або: будь лібералом і вір, що сучасна людина не тоне у воді. Як не тоне? Або: сучасна людина може махати руками і літати. Та не може вона літати, бо є певні закони природи, які існують, і ми не можемо тут бути ні ліберальними, ні традиційними. Якщо ми годимося, що є закони фізичні чи хімічні, то було б нелогічно не погодитися, що є закони Божі.
Є певні правди, які об’явив нам Ісус Христос. Євангеліє – об’явлене, воно ні не ліберальне, ні не консервативне. І тому завдання Церкви дуже просте: ретранслювати те, що об’явив Ісус Христос, зрозумілою сучасному суспільству мовою, для сучасної ментальності. Але транслювати те саме. І важливо – мовою оригіналу. В чому цінність якогось перекладу? Якщо він найточніше відповідає оригіналу.
