Сьогоднішня неділя вводить нас у Великий піст – особливий період, який готує до свята Пасхи. Однією із тем цієї неділі є прощення.
Говорити про нього в такий день – особливо складно. Та й сам феномен прощення – дуже складний. Він, на мою думку, не піддається жодному раціональному осмисленню. Існує заклик до прощення – і він правильний – але в жодному разі не можна вимагати від когось простити чи навʼязувати комусь конкретні рецепти прощення.
Знаю, що багато кого з нас сьогодні буде кошмарити від самого вислову “простити ворогам”. Я не знаю як з цим бути і не буду зараз нікому нічого радити. Хочу тільки заохотити нас сьогодні взагалі про це не думати. Просто не думати. Зараз не час.
Всі наші сили, весь гнів і всі наші вміння мають бути сьогодні спрямовані на те, щоб перемогти ворогів, які на нас нападають і захистити нашу країну, свободу і життя.
Але це не означає, ще не слід думати про прощення. Прощення – це колосальна потуга! Воно здатне нас відродити і скріпити. Питання в тому, куди його спрямувати.
Мені здається, що всі сили прощення слід спрямувати сьогодні одні на одних, на наших рідних і знайомих. Погодьтеся, що між нами назбиралося багато всяких прихованих образ і непорозумінь, які зводять непотрібні перешкоди. В мирний час ми схильні до того, щоб “роздувати” певні надумані проблеми. Сьогодні – найвищий час, щоб відкинути всі ці дурниці. Простімо одне одному. Бо це дасть нам силу, яка зараз так потрібна. Прощення зараз може скріпити нашу єдність, наблизити одне до одного.
