Під час Великого Посту у церквах відправляється особливе богослужіння, яке називається Хресна дорога. Вона складається з 14 стацій-зупинок які молитовно проходять вірні щоб пережити і відтворити той шлях, який пройшов Ісус Христос у Страсну П’ятницю на Голгофу – місце розп’яття. Детальніше про це богослужіння та внесок св. Альфонса Лігуорі у його розвиток поговоримо далі…
Метою здійснення богослужіння Хресної дороги є повніше у думках та свідомості віруючого відобразити своєрідне паломництво до головних місць страждань і смерті Ісуса Христа. Через Хресну дорогу віруючі єднаються з Богом. Прийнято богослужіння Хресної Дороги проводити під час Великого посту, особливо по п’ятницях.
Після смерті Ісуса Христа Його учні намагалися пройти тим шляхом що ішов їх Учитель у Страсну П’ятницю. Особливо набожність до Хресної дороги почала формуватися після 1342 року, коли монахи францишканського ордену отримали під свою опіку священні місця в Святій землі. Монахів францішканців після того часто починають асоціювати із набожностями до стацій Хресної дороги.
Термін «стація» походить від латинського слова і означає «зупинку». Термін «14 стацій Хресної дороги» вперше знаходимо у розповіді англійського паломника Вельгема Вейя, який відвідував Святу землю двічі у XV ст. Кількість стацій Хресної дороги в часі століть змінювалася. В кінці XVI ст. коли Єрусалим був під турецьким пануванням бум розвитку Хресних доріг поширюється по цілій Європі. В XVII ст. бачимо також продовження поширення і практикування даного богослужіння в Римо-Католицькій Церкві. До поширення стацій Хресної дороги в XVII ст. дав поштовх також і привілей Папи Іннокентія XI монахам францішканцям на всі відпусти для тих вірних які пройдуть стаціями Хресної дороги в їхніх храмах. Папа Бенедикт XIII розширив цей привілей у 1726 році на всі храми, а через п’ять років, тобто у 1731 році Папа Климент XII дозволив всім храмам мати стації Хресної дороги і встановив їх кількість чотирнадцяти. У 1742 році Папа Бенедикт XIV закликав всі церкви збагатити свій храм стаціями Хресної дороги. Звершення Хресної дороги в храмі прирівнювалося до відвідин святого місця Єрусалиму. Щоб втілити бажання Папи, францішканець святий Леонард з Порто Мауріціо (1676-1751) встановив стації у більше ніж 570 церквах Італії, а засновник Редемптористів – Святий Альфонс Лігуорі у 1787 році написав текст до Стацій Хресної дороги який зараз використовується більшістю католиків.
Таким чином Католицька Церква в кінці XVIII ст. розпочала стандартно проходити стації Хресної дороги із текстом кожної п’ятниці протягом періоду Великого посту. Вона має наступні назви стацій:
1. Ісуса засуджують на смерть.
2. Ісус бере на себе хрест.
3. Ісус падає перший раз під хрестом.
4. Ісус зустрічає свою Матір.
5. Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест.
6. Вероніка витирає Ісусове обличчя.
7. Ісус вдруге падає під хрестом.
8. Ісус просить єрусалимських жінок щоб плакали над особистими гріхами.
9. Ісус падає третій раз.
10. З Ісуса здирають одяг.
11. Ісуса прибивають до хреста.
12. Ісус вмирає на хресті.
13. Ісуса знімають із хреста.
14. Ісуса кладуть до гробу.
3, 4, 6, 7 і 9 Стації Хресної Дороги конкретно не описані в Святому Письмі, а також опис 13 стації Святого Альфонса не вказує як тіло Ісуса було покладено в руки Його Матері. Дану традиційну Хресну дорогу що налічує 14 стацій перейняла Грецька Православна Церква і УГКЦ в XX ст. Хоча деколи ці Церкви включають також і 15 стацію Хресної Дороги: «Воскресіння Ісуса Христа».
Отже, святому Альфонсові Марії де Лігуорі – засновникові Згромадження Найсвятішого Відкупителя (Редемптористів) завдячуємо тим, що написав текст до Стацій Хресної Дороги який зараз використовується більшістю католиків. “Хресна дорога” св. Альфонса Лігуорі – одне з кращих набожеств почитання про Муку Христа; роздуми, які розбуджують жаль у душі.
Дана стаття підготована завдяки дослідженню доктора літургійного богослов’я Петра Сабата “Хресна дорога: історія походження і формування, обрядові відмінності”.
