Сьогоднішня неділя свідчить: справжня вага людини ― не у самоствердженні

Читай також

  • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
  • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
  • У пошуках крихти надії
        • Сьогоднішня неділя свідчить: справжня вага людини ― не у самоствердженні

          У мене завжди викликають особливу повагу особи, які стоять на боці слабших, які не шукають опертя у хитрості, підступах, інтригах, кон’юнктурі. А ті, що за будь-яку ціну прагнуть цього, видаються мені кумедними і відштовхувальними.

          Зауважмо, Ісус входячи в Єрусалим, не проявляє жодних вражаючих знаків величі і влади. Він свідомо відмовляється від такого омріяного, навіть для його учнів, зовнішнього панування. Хоча сам мав на це усі підстави – загальне визнання і авторитет.

          Профільна тема сьогоднішньої неділі, передовсім, вказує на те, що справжня вага людини не полягає у самоствердженні.

          Так, Ісус таки проголошує своє кумедне царство, як лагідний і смиренний, сидячи на осляті. Він запрошує нас увійти до такого царства=особливої духовної реальності, здобувши ознаки / лагідність і смирення /, які б стали для нас прикметами Ісусових послідовників.

          Пригадую свідчення, яке колись почув від однієї цікавої особи. Вона тривалий час перебувала у релігійних пошуках. Побувала у багатьох конфесіях і релігіях, і втомившись так і не знайшла відповіді. Опісля їй наснився сон: вона долає великий шлях і опиняється перед зачиненими ворітьми раю, шукаючи як туди потрапити. І бачить багатьох інших, які теж бажають туди увійти, але не можуть. А за брамою бачить інших, яких туди вже впущено – на грудях у них написано – «лагідні і смиренні».

          Якщо уважніше приглянемося навколо себе, в минуле чи сучасне, то зауважимо, що не дивлячись на те, що протягом тисячоліть ми створили потужну релігійну систему, яку у певному сенсі можна спокійно назвати релігійною ідеологією, то у переважній більшості у ній все будується на чомусь іншому – на впливах, зв’язках, домінуванні, владності – і лише рідко, може навіть дуже рідко, можемо зустріти згадані ознаки нашого єдиного Вчителя-Христа, який «лагідний і смиренний» сьогодні входить у святе місто.

          Так і не проголосивши зовнішнього царства Месії, Ісус позбавляє себе зримого опертя і захисту перед обличчям заздрісних релігійних лідерів Ізраїлю, які користуючись нагодою вже скоро жорстоко поквитаються з Ним. Помстяться Тому, хто, як їм здавалося, хотів підважити їх владу, принципи і авторитет. Охоплені неймовірною злобою, вони розкрутять жахливий маховик помсти, який виведе Ісуса на хрест Голгофи.

          Отець Лука МИХАЙЛОВИЧ

          Читай також

        • Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
        • Школа міжконфесійного діалогу «Зцілення ран війни: спільне завдання українських Церков»
        • У пошуках крихти надії
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.