В Щоденнику сестри Фаустини є чимало цікавих історій які траплялися з нею…
Ось одна з них:Одного разу, описує сестра цей приклад (Щ. 424), коли вона вже спала, її розбудило дитя (Фаустина не вказує хто то точно був, але напевно це було Дитя Ісус). І сказало їй такі слова: Дивись у небо: ці зорі – це душі вірних християн, а місяць – це чернечі душі. Бачиш, яка велика різниця між сяйвом місяця і зірок, так у небі є велика різниця між чернечою душею і душею вірного християнина. – І продовжувало далі: Справжня велич – в любові Бога і в покорі.
Чого ж вчить нас цей приклад… відповідь в останньому реченні і в заголовку допису.
Не залежить направду ким ти є на небі: зіркою чи місяцем, але чи маєш ЛЮБОВ до Бога і ПОКОРУ – в цьому справжня велич.Якось сказала одного разу свята Тереза з Авіли: “Я не засмучуся якщо в небі хтось буде мати більшу славу ніж я, але не переживу того – якщо хтось любитиме Бога більше ніж я”. Час земного життя – час здобування і зростання в любові, тож берімся до справи, якщо ще досі цього не почали…
