Чи ви колись задумувались над тим, як Бог радується/радіє/тішиться/втішається нами? Так-так, Він – нами, а не лише ми – Ним!..
Справжні радість і любов у стосунках завжди взаємні, також і з Богом.
Ми надто зациклені на нашій власній радості і почуттях до Бога, що навіть не задумуємось і не помічаємо, як щиро і несамовито Він, Бог, любить і радіє нами…
Сьогодні на молитві з друзями Господь показав мені свою радість. Його посмішка була як сонце – щира, яскрава, тепла і безкрая… Він так щиро і яскраво посміхався, що ця радість наповнювала мене Його любов’ю… І я відчув, як Він каже: «Сьогодні я хочу тебе потішити! Дозволь мені зробити тобі радісну приємність! Давай трохи попустуємо?!»
Я був просто приголомшений, бо ніколи раніше не переживав подібного і не сподівався такого від Нього!!
А далі Він почав бавитись/забавлятися/пустувати/жартувати/веселитися… Він так старався хоч трішки потішити нас у цей далеко невтішний час! Я не знаю як і чому, але Йому це вдавалося дуже добре!
Він запускав фейерверки зорепадів і вмикав світло-музику небесної заграви… А потім підіймав/возносив повітряною кулею над кручами і каньйонами, щоби разом з Ним з висоти насолодитися Його ж дарунком для нас…
Я не пам’ятаю, щоби колись переживав таку щиру невимушену і безпечну радість і веселість в Божій присутності…
І ось коли свято наче закінчилось, я побачив внизу величезну далекобійну вантажівку, і запитав Бога: «Що це?»
Він відповів: «Це твоє/ваше! Я хочу щоб ви були не лише голосами покаяння і навернення, але й пророками моєї обітниці відновлення, стали апостолами моєї радості «Євангелія» (Доброї Новини) серед моїх дітей аж до краю Землі! Там, в тій вантажівці, є все, що вам потрібно. Ідіть/їдьте і несіть/везіть їм мою радісну Новину, що Я – Емануїл! Я з моїм народом! Я з вами!»
І ось на вечір, перед сном, заледве відійшовши від цього духовного пережиття, я взяв до рук Його Слово, щоби як зазвичай продовжити слухати пророка Софонію. Аж тут Він знову нагадав мені, як сильно Він нас любить, і як щиро радіє/тішиться нами:
«Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов’ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи, неначе під час свята» (Софонія 3, 17-18).
