Людина складається із тіла, душі і духа. Про тілесність ми знаємо багато. Наша душевність – це сфера емоцій, інтелекту, пережиття тих чи інших речей. У свою чергу, наша духовна сфера – це місце, де ми зустрічаємося з Господом, це наш образ і подоба Божа.
Коли ми дивимося на наше життя, то саме цю тілесну сферу, матеріальну сферу у нашій особі ми дуже активно розвиваємо. Але коли говорити про душевну сферу, то тут вже по-іншому, – час від часу ми повинні розвинути інтелектуальні здібності, часом маємо більш-менш впорядковані наші емоції.
А якщо подивитися на духовну сферу, то дуже часто у ній ми можемо залишитися дітьми. Якщо тілесно ми можемо мати п’ятдесят років, душевно ж на рівні розвитку – п’ятнадцять-двадцять років, то на рівні духовному ми можемо часто мати один-два роки, або залишитися на рівні приготування до Першої сповіді.
Часто ми навіть так кажемо про когось «Він – тілесна людина», що значить, що у ньому домінує тілесне буття. Коли ми говоримо, що хтось душевна людина, це значить, що хтось теплий, милий, приємний у стосунках. Коли ж ми говоримо «духовна людина», значить ця духовна сфера у ній розвинута.
