Якщо є епоха, в якій єдина надія лежить на Найсвятішому Серці Ісуса, то це наша епоха. Зло, яке чинить людство сьогодні, неможливо переоцінити. Згадаю лише деякі з них: богохульство, руйнування сім’ї шляхом абортів, розлучення, евтаназії, поширення порнографії, аморальна мода та спосіб життя, гомосексуалізм тощо.
Як колись сказав Папа Пій XI, сучасний світ настільки морально зіпсований, що може в будь-який момент зануритися в глибшу духовну бідність, ніж та, яка панувала у світі під час народження нашого Найсвятішого Відкупителя. Перед обличчям такої кількості злочинів, природно приходить думка про помсту Бога.
Коли ми дивимося на цей гріховний світ, який стогне під тягарем тисячі криз і тисячі нещасть, він не розкаявся, і коли ми розмірковуємо про тривожний прогрес неоязичництва, яке знаходиться за крок від завоювання людства, а з іншого боку, ми вважаємо відсутність рішучості, передбачливості та єдності серед так званих пережитків, ми зрозуміло налякані похмурою перспективою катастроф, які це покоління може спричинити за собою. Є щось ліберальне уявити, що так багато злочинів залишаються безкарними, що таке поширене відступництво людства є лише плодом якоїсь інтелектуальної помилки, за яку немає моральної відповідальності.
Насправді все інакше, тому що Бог не покидає своїх створінь. Навпаки, він постійно підтримує їх і підтримує з достатньою благодаттю, щоб допомогти їм вибрати правильний шлях. Якщо вони вибирають йти іншим шляхом, ніж його, вони самі несуть відповідальність. Погляньмо на похмуру картину сучасного світу: з одного боку зла і гріховна цивілізація, а з іншого — Творець, що тримає Божественний батіг високо. Невже для людства не залишилося нічого, крім вогню та сірки? Коли ми входимо в нове тисячоліття, чи можемо ми сподіватися на майбутнє, крім чуми, про яку Святе Письмо передрікає через відсутність покаяння в останні часи?
Якби Бог діяв виключно у своїй праведності, немає сумніву в тому, чого очікувати. Чи можемо ми навіть потрапити в двадцяте століття? Проте, оскільки Бог не тільки справедливий, але й милосердний, ворота спасіння ще не зачинені для нас. Нація, яка непохитна у своїй безбожності, має всі підстави очікувати Божої суворості. однак, Той, хто безмежно милосердний, не хоче, щоб грішне покоління померло, але щоб воно навернулося і жило (Ез 18:23). Тому Його благодать прагне до всіх людей, заохочуючи їх відмовитися від злих шляхів і повернутися до отари Доброго Пастиря.
Далі буде…
