23 липня згадуємо святого Антонія Печерського (бл. 963-1073), монаха. Його перше ім’я Антипа. Походив з міста Любеч над Дніпром, що розташоване на північ від Києва. Народився 963 року. Як молодий чоловік запізнався із монашим життям на горі Афон, там склав монаші обіти і прийняв чернече ім’я Антоній.
Після повернення на Русь жив у печері біля Києва, де провадив суворе життя пустельника. Він цього отримав ім’я “Печерський”. Монах став відомим в околицях, по певному часі почали громадитись навколо нього учні. З їхньою допомогою продовжив печеру і зробив у ній церкву. Навколо зроблено гроти (келії), давши тим самим початок Печерській лаврі – найстарішому монастирі на Русі, названому матір’ю монастирів. Початково Антоній сам керував життям монахів, які працювали, молилися і чували. Ченці старалися про стриманість і умертвіння свого тіла. Коли життя спільноти стало в міру зорганізоване, – іменував ігумена, а сам подався до окремої печери яку не залишав впродовж 40 років. Про поради туди прибували не лише монахи, а й численна кількість люду руського прохаючи про молитву, завдяки якій хворі отримували здоров’я. За заступництвом Антонія творилися численні чуда. Антоній помер в опінії святості 10 липня 1073 року, маючи правдоподібно 90 років.
Русь бачила в ньому Отця монашого життя пов’язаного із східною традицією. Печерська лавра була розбудована і протягом віків тут тривало монаше життя. У 1990 р. об’єкт став внесений до світової спадщини ЮНЕСКО. А з отриманням Україною незалежності – ґрунтовно відновлена і наново освячена у 2000 р.
Молімося. Боже, ти дав нам у святому Антонію монаху взір євангельської досконалості. Вчини щоб ми серед змінних обставин життя усім серцем полюбили небесні справи. Через Господа нашого Ісуса Христа, Твого Сина, котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог через усі віки віків. Амінь.
