Слово Боже на 17-у Нд. по ЗСД. По Воздвиженні. Прп. Франциска Асизького.
Християнське життя є постійним прямуванням до досконалості якій не має меж, – кожна людина має над чим працювати у духовному житті: долати гріхи і здобувати чесноти. Дуже часто може видаватися що я вже щось здобув, досягнув певного рівня – а тут Господь привідкриває щось нове, – нову сходинку на яку можемо вийти, якщо звісно захочемо.
У сьогоднішню неділю віддаємо празник Воздвиження Чесного Хреста, над таїнством котрого ми роздумували впродовж часу посвяття. Хрест якому поклонялися і цілували у наших храмах тепер відноситься з тетраподу, до наступного року. Цей безцінний скарб нашого спасіння нехай залишиться у нашому умі і серці, а усвідомлення того що сам Божий Син полюбив мене ОСОБИСТО й видав себе за мене (Гал 2,20) нехай неустанно оживляє наше стремління до святості. Завтра також ми католики святкуємо пам’ять преподобного Франциска Асижського – патріарха францішканізму. Власне, Хрест Господній неустанно оживляв його стремління до святості. Полюбивши Ісуса Христа до кінця – отримав виняткову ласку: став першим святим в історії Католицької Церкви який отримав дар стигматизації; тому міг повторити за блаженним Павлом: “я – розп’ятий з Христом” і “я ношу на моїм тілі рани Ісуса” (Гал 2,19;6,17). У сьогоднішній вечір з 3 на 4 жовтня брати францисканці по всьому світі відправляють особливе богослужіння – “транзітус” (спомин смерті святого Отця Франциска, – його перехід від земного життя до вічного).
“Прославлений будь Господи через сестру нашу Смерть тілесну, від якої не може втекти жодна жива людина”, – казав св. Франциск, бідачина з Асижа. До Бога пішов таким, як був за життя – братом меншим, котрий так і не став священником, служив усім і віддав усе, залишивши собі лише рани Христові – це найбільше багатство.
Святий Франциск неустанно розважав Страсті Христові під час чого ревно плакав, кажуть майже втратив зір через частий плач. Полюбив Христа кожною клітинкою свого єства. Оточення святого Франциска сприймали його як alter Christus (“другий Христос”) і довший час в історії Франциск вважався і почитався як найбільший Святий. Він цілковито уподібнився до Христа – на скільки це можливо людській природі. Деякі містики Церкви стверджують що Франциск у Раю охороняє чашу з Найсвятішою Кров’ю Агнця Божого; такої честі він удостоївся через палку любов до Страждань Господніх..
У сьогоднішній Євангелії Ісус запрошує слідувати за Ним, коли хто хоче (Мр 8,34)… Не змушує,а пропонує. Дорога за Христом нелегка – потребує цілковитого зречення, однак взамін Господь обіцяє Рай.
Св. Франциск пішов за Господом, а чи хочу йти я? Вибір за тобою.
