«Оселився» у тексті оригіналу є «ἐσκήνωσεν», що дослівно можна перекласти як «розбив/поставив свій намет», тобто прийняв наше Тіло. Іноді в цій таємниці втілення легко забути про людяність Ісуса, яка, ніби, зникає у Його божестві. А він, натомість, був подібний до нас абсолютно в усьому, окрім гріха (Євр. 4,15). Тобто, будучи, дитиною, сміявся та плакав, бавився та хворів, ревів вночі, коли в нього різалися зуби, і робив у пеленки, які Марія та Йосиф змінювали йому декілька разів на день. Іноді він теж не хотів їсти, іноді перевертав тарілки з кашею, забруднивши при цьому сорочку, яку мама щойно йому вдягнула.
Очевидно, я дуже люблю ікони із їхньою багатою символікою, канонами та богослів’ям. Ікони, на яких малий Христос благословляє, тримає у своїх руках книгу Мудрості, а Марія вказує на Христа — Дорогу, якою ми повинні йти до нашого спасіння… Але часто до мене промовляє Божа людяність, яку так намагались підкреслити митці середньовіччя. Як, наприклад, на цьому фото барельєфу баптистерію в Пармі, яке я зробив декілька років назад. Христос просто бавиться з хусткою Марії.
