Твоє просвіщення – Христос

Читай також

  • Сестра Анна Сторож ― приватний нотаріус і монахиня з 20-річним стажем
  • Молитва ― це Божий привілей
  • Слухай і насолоджуйся ― пісні гурту «ПоприВсе»
        • Твоє просвіщення – Христос

          Відсутність світла

          З причини війни та руйнувань критичної інфраструктури сьогодні ми часто стикаємося із досвідом темряви. У моменти відключення світла у темну пору доби ми відразу кидаємося у своєрідну боротьбу проти темряви – засвічуємо ліхтарики на своїх мобільних телефонах, запалюємо свічки або ж вмикаємо генератор. А все тому, що ми не створені для життя у темряві. Часто вона навіть нас лякає. Однак, це лише фізична темрява, чи пак, відсутність світла. Натомість, досвід темряви є не лише фізичним.

          Часто темрявою ми також означуємо певну відсутність знань у людини. Відтак розпочинаємо займатися просвітою, тобто передачею ближньому нових знань. Складні період у власному житті, позначені відсутністю радості, ми також називаємо темними. Ба навіть, досвід самотності, під час якого ми не переживаємо близькості із дорогими для нас людьми, не відчуваємо присутності любих нашому серцю осіб, залишаємося наодинці із собою, також можна порівняти із темрявою, у якій нічого і – головне – нікого не видно. Найбільш нестерпною у такому випадку є темрява, яка окутує нас через відхід наших близьких до вічності. Тінь смерті, породжена теперішньою війною, щоденно ранить глибини нашого серця і намагається вкрасти у нас світло надії.

          І ось, серед цієї країни, наповненої тінями смерті, ми побачили Світло велике і мовили: «Де ж бо мало засяяти світло, як не там, де люди перебували у темряві? Слава тобі!»

          Боже просвіщення

          Сьогоднішню неділю свята Церква називає Неділею після Богоявлення. Це значить, що ми продовжуємо перебувати у радісних днях празника Богоявлення Господнього, яке ще називають Просвіщенням. Ми продовжуємо роздумувати над значенням події, що сталася над Йорданом.

          Розпочинаючи свою проповідницьку діяльність, Ісус Христос слідує до ріки Йордан. Вже упродовж тривалого часу саме там його родич Іван Хреститель проповідує про наближення довгоочікуваного моменту приходу обіцяного Месії. Для цього він готує йому дорогу, як пророкував у свій час Ісая. Робить це через хрещення покаяння, занурюючи розкаяних та готових розпочати інше життя людей у води Йордану. Відчуваючи темряву зла і гріха, темряву смерті, яка окутувала їхні серця, люди прагнули позбутися цього і направлялися до Івана. І раптом у цьому натовпі грішників, що шукали звільнення, з’являється Ісус Христос. Бачачи його, Іван Хреститель пророчо проголошує: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Йо. 1, 29). Тож вже на початку свого прилюдного служіння Господь увіходить у темряву людського гріха задля того, щоб просвітити її, зцілити та визволити. Задля того, щоб вказати на істинне Світло, що просвічує кожну людину, яка приходить у світ. Ба більше, занурюючись відтак у води Йордану Христос, «зійшов униз у найнижчі частини землі», як свідчить апостол Павло, де преображає досвід найболючішої темряви – смерті. Адже занурення у воду під час хрещення означає смерть людини із її попереднім життям, а виринання із вод – народження до нового життя, просвітленого Сонцем правди, яким є сам Христос.

          Твоє просвіщення

          Прийнявши у свій час Таїнство Хрещення, ми не лише отримали ім’я Христа, розпочавши називати себе християнами. Ми також померли для гріховного життя, позначеного тінню смерті, та воскресли до життя нового, позначеного світлом вічності. Чи свідомі ми сьогодні, серед навколишньої темряви безмірного зла, божевільного насильства і цієї жорстокої війни, що ми «були колись темрявою, тепер же є світлом у Господі, і повинні поводитися як діти світла» (пор. Еф. 5, 8). Чи готові ми одягнутися у зброю світла і відкинути безплідні вчинки темряви, які знову вводять нас у країну і тіні смерті? Мабуть, нам людям, легко є освячувати свої домівки свяченою водою, однак ми покликані освячувати не тільки домівки, але й свої стосунки із рідними, ближніми та тими, кого Господь покликав бути поруч, своїм служіння та жертовністю. Скоріш за все, нам різними способами вдається сьогодні боротися із навколишньою фізичною темрявою, проте, ми покликані боротися насамперед із темрявою, що прагне огорнути і заволодіти нашим серцем. І зрештою, нам приємно сьогодні чути про «народ, який сидів у темноті, і побачив велике світло», адже це наповнює нас надією, що у скорому часі й наш народ втішатиметься світлом перемоги і миру, але наближення цієї перемоги залежить від кожного із нас, від наших добрих вчинків світла.

          Тож визнай сьогодні із псалмопівцем Давидом: «Господь – моє світло й моє спасіння: кого маю боятися?» І наповнюй цей зранений темрявою навколишній світ світлом Божої любові.

          Отець Іван ВИХОР

          Фото: Francisco Seco

          Читай також

        • Сестра Анна Сторож ― приватний нотаріус і монахиня з 20-річним стажем
        • Молитва ― це Божий привілей
        • Слухай і насолоджуйся ― пісні гурту «ПоприВсе»
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.