Чи можливо говорити про прощення під час війни? Чи можливо виконати прохання Христа у такі моменти, коли серце переповнюють ненависть, бажання помсти, лють та невимовний біль за жертвами та руйнуваннями? Як розпочати черговий благодатний період Великого посту у час війни та боротьби за власну незалежність та самовизначення? А, можливо, саме боротьба за незалежність і самовизначення і є ключем для розуміння важливості прощення у нашому теперішньому житті?
Після прочитання сьогоднішнього євангельського уривку, де Господь чітко промовляє: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, і Отець ваш небесний не простить вам провин ваших» у багатьох із нас у глибинах душі лунають подібні запитання. І це важливо, адже саме відповіді на ці запитання дозволяють нам покинути безпечний берег комфорту й поверховості та вирушити на глибінь, де чекає простягнута рука Того, хто вже нас простив. А це основна мета періоду посту. Тому і розпочинається цей період після Неділі всепрощення.
Прощення – це звільнення
Будь-яка образа обтяжує наше життя. Вона не дозволяє дихнути на повні груди та підійнятися увись. Як повітряна куля задля підняття вгору потребує скинення зайвого баласту, так і людина задля підняття над власним існуванням у напрямку уподібнення до Бога потребує залишення давніх образ. Адже прощення – це перший вияв Божої любові до кожного із нас.
Будь-яка образа потребує постійного підживлення. Вона знову й знову повертає нас у минуле до моменту кривди, якої було завдано. Вона не дозволяє чітко дивитися та прямувати у майбутнє, адже погляд затьмарюється тінню негативу. Як жінка Лота не змогла продовжити втечу зі своєю сім’єю через оглядання назад і подальше остовпіння, так і ми кам’яніємо у власному серці, в якому підживлюємо образу постійними спогадами про кривду.
Будь-яка образа уподібнює нас до кривдника, адже ланцюг зла і насильства продовжується. Вона лише побільшує пухлину зла, розпочату негідним вчинком кривдника. І хоч наша людська природа, вражена гріхом, штовхає нас до старозавітнього «око за око, зуб за зуб», наша оновлена у Хрещенні особа дозволяє із Божою силою уподібнитися нам до Бога. Адже саме прощення – це «почерк» нашого Бога.
Піст – це звільнення
Розпочинаючи мандрівку пустелею Великого посту із погляду на кривди, завдані нам у минулому, та відпускаючи їх в акті прощення, ми відкриваємося на Бога. Ми дозволяємо Богові увійти у глибини нашого зраненого серця та принести таке очікуване зцілення. Ми демонструємо Йому осколки та рубці задля приведення усього до цілісності та гармонії.
Через прощення ми відпускаємо зайвий тягар та дозволяємо собі звернути погляд увись, у майбутнє. Так ми ступаємо на шлях обожествлення, тобто уподібнення до Бога, на якому віднаходимо своє істинне призначення, а отже, й щастя. Ми, врешті, вдихаємо на повні груди та відчуваємо це звільнення, цей жаданий смак незалежності і свободи.
Зрештою, прощення дає нам можливість зберегти власну християнську ідентичність. Замість рефлексивної імітації кривди, насильства та зла, які так безжально несе кривдник, ми розриваємо цей ланцюг ворожості та вносимо у світ відповідь добра.
Прощення: перший крок
Чи можливо говорити про прощення під час війни? Чи можливо його здійснити? Очевидно, що прощення не відбувається легко, чи невимушено, а чи «легкою кров’ю». Прощення – це завжди зусилля; це завжди інтенсивна боротьба. Ця боротьба потребує не тільки постійного докладання зусиль, але й нашої жертви. Водночас нерідко це тривалий процес, що відбувається крок за кроком, поступово. У більшості випадків цей процес потребує зцілення завданих ран. І коли прощення належить до нашої відповідальності, то Цілителем людини є сам Господь. Тому важливо під час здійснення прощення не забувати про те, що цей процес відбувається у тісній співпраці з нашим Отцем. Саме про це свідчить сьогоднішній Господній заклик, який не даний нам задля залякування чи посіяння страху, але задля мотивації та впевненості у Божій допомозі.
Тож спробуй здійснити цей перший, інколи кволий та невпевнений, та все ж крок довіри, крок прощення, і твоя великопосна мандрівка розпочнеться!
Фото: Emilio Morenatti / AP Photo
