«Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб» (Йо. 19, 23-24).
Під час вчорашньої Хресної ходи народів у центрі Мюнхена мене вразила одна зі стацій, де була мова про те, як воїни, які розп’яли Ісуса, ділили між собою Його одяг.
Ми нераз бачили, як відомі спортсмени, проходячи повз трибуни після переможного матчу, знімають свої футболки і дають їх своїм прихильникам як пам’ятку. Якими щасливими виглядають ці глядачі, що стали несподіваними власниками такого цінного подарунку, який буде пригадувати їм про їхніх спортивних героїв і про переможну гру!
Подумалось: Чи розуміли ці солдати, які ділили одяг Ісуса між собою, наскільки безцінну реліквію тримають у своїх руках? Вона – не просто пам’ятка, вона, будучи закривавленою святою Кров’ю нашого Спасителя, є знаком Божої вірної любові, джерелом Божої сили і благодаті. Вони, мабуть, не припускали, як багато людей намагалися наблизитися до Ісуса, щоб бодай доторкнутися до цього одягу; не знали, як одним тільки дотиком до краю цього одягу була зупинена кровотеча жінки, через яку вона була приречена на неминучу смерть…
Тепер же власник цього одягу висить на хреснім дереві і з Нього витікає кров, як із жертвенного Ягняти, і цей потік святої крові зупинить назавжди смертоносний потік гріха, в якому було занурене усе людство. Вони, ці римські воїни, нічого цього ще не знали. Проте, за хвилю, побачивши, я҆к Ісус помирав, один з них – безіменний сотник, зворушений до глибини душі і просвічений Божою благодаттю, вигукне: «Чоловік цей справді був Син Божий!» (Мр. 15, 39). Деякі коментатори Св. Письма зауважують, що це було перше визнання віри і перше навернення після того, як наш Господь на Хресті віддав духа. Жертва, яку Він приніс за життя світу, почала приносити перші плоди спасіння.
Мій Господи Ісусе! Навчи мене із вірою наближатися і доторкатися до всього, що має відношення до Твоєї Особи, починаючи від натільного хрестика, який ношу на собі, і закінчуючи – Святим Причастям, в якому під скромними видами Хліба і Вина Ти сам приходиш до мене, грішного, і виливаєш на мою зранену душу потоки Своєї благодаті, щоб мене очистити, освятити і обновити Твоєю вірною любов’ю!
Ісусе, Розп’ятий за мене на Голгофі, дай, щоб і я, просвітлений Твоєю благодаттю, міг визнавати перед усім світом, що Ти – єдиний мій Спаситель і Господь! Амінь.
Владика Богдан ДЗЮРАХ
