Чи треба примушувати себе молитися, коли не хочеться? Чи варто змушувати інших, наприклад дітей?
Це запитання прозвучало під час Дня молоді Київської архиєпархії, у якому взяв участь Блаженніший Святослав. Глава УГКЦ відповів:
Так, варто. Чому? В духовному житті є різні моменти. Деколи ми самі себе мусимо заставити щось робити. Пригадую слова одного семінариста, який казав, що встав зранку – і вже втомився. Так, бо треба було себе примусити встати. Для того, щоби навчитися писати, потрібні зусилля, потрібен примус. Але чи могли б ми жити без цього вміння?
Так і в духовному житті. Є певні моменти, коли потрібні вправи. Особливо під час Великого посту ми говоримо про аскезу – це і є вправи. Коли починаєш займатися, мʼязи починають боліти. І наступного дня слід докласти ще більше зусиль, щоби виконати вправи знову. Однак з часом ти зможеш виконувати все більше і більше вправ.
Я іноді порівнюю молитву із сучасними засобами комунікації. Часом ми настільки залежні від спілкування з іншими, що коли залишаємось без мережі, то почуваємось некомфортно. Це певний стан, в який ми входимо. Я би дуже хотів, щоби кожен з нас відчував таку ж потребу, коли зникає мережа, яка поєднує з Богом.
Отже потрібен час і потрібні зусилля, щоби осягнути своєї мети.
Чи варто примушувати інших молитися? Якщо ти навчишся себе самого заставляти до молитви, тоді матимеш моральне право змушувати інших. Але дуже погано, коли хтось навчиться, що все добре треба робити з примусу.
Все мистецтво християнського виховання полягає у тому, щоби навчити дитину робити добро, чинити правильно за власним рішенням. Зрілою людина є тоді, коли здатна робити правильні рішення і за них відповідати.
Вчімся молитися. Що краще ми молимося, то кращими ми є християнами.
Підготувала Тетяна Трачук
