«Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який надходив, – мовив: «Ось Агнець Божий.» Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, – що в перекладі означає: Учителю, – де перебуваєш?» Відрік він їм: «Ходіть та подивіться» (Йо. 1, 35-39).
«Чого шукаєте?». Вперше Ісус відкриває уста і читач чує Його. Його перші слова – це запитання: Слово запрошує до слова. Його запитання таке: «Чого шукаєте?». Ісус звертається до нас не з твердженнями чи наказами, а з запитанням, яке кожен повинен поставити собі: «Чого я насправді шукаю у своєму житті, в моїй праці, у моїх відносинах?».
Людина за своєю природою є запитанням, пошуками і відкриттям себе на безконечність: людина завжди прагне чогось більшого. Мріє про щастя і про повноту життя, однак почувається обмеженою і неповною; людині завжди бракує іншої людини, що більше їй бракує Іншого, без Котрого людина не є собою.
В Оливному городі Ісус запитає своїх ворогів: «Кого шукаєте?» (Йо. 18, 4.7). В Пасхальному городі запитає Марію Магдалину, котра бажає обійняти Його: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» (Йо. 20, 15). Тим, за чим ми шукаємо, є, остаточно, Особа, яку можна впіймати, або ж обійняти у свої рамена». (Сільвано Фаусті).
Господь скеровує на мене свій люблячий погляд і відтак – своє життєдайне слово: «Чого шукаєш?», і тим самим прагне, щоб я поставив собі серйозне запитання і дав на нього щиру і чесну відповідь: Про що мені ідеться у житті? До чого я прагну усім своїм буттям? Чи наближаюся до Нього як Марія Магдалина, бажаючи пригорнути Його до свого серця, а чи радше як ворог, який бажає зрадити Його і завдати смерть своїми діями?
Господи, пробуди в моєму серці тугу за Тобою! Дай мені відчути глибоке прагнення увійти туди, де Ти перебуваєш і бути з Тобою завжди! Скажу Тобі разом із Псальмоспівцем: «Один бо день у твоїх дворах ліпший, ніж тисяча деінде; волію стояти на порозі дому Бога мого, ніж у наметах беззаконня жити» (Пс. 84, 11).
