Бог приходить до Тебе не як питання, а як відповідь...

Готую доповідь на біблійний семінар. Тема "Сини Божі" з Буття 6:1-4... Текст, який, думаю, знаю напам'ять, але який раптом повстає переді мною як абсолютна головоломка. І це лише чотири вірші (у першому коментарі подам переклад Огієнка та Хоменка)
Цей фрагмент часто називають прелюдією, або вступом перед розповіддю про потоп. Але в цих чотирьох віршах така концентрація таємничого та незрозумілого, багато питань без відповідей.

Отже, хто ж такі ці Сини Божі (з Бут 6:2) або bənê hāʾĕlōhîm)? Якщо прочитати Йова 1-2, де ця сама формула з'являється в контексті небесної ради, де "сини Божі" стають перед Господом разом із сатаною, то здається очевидним, що це небесні істоти або ангели... Одним словом, хтось із "небесної канцелярії". Рання юдейська традиція (Перша Книга Еноха або Книга Ювілеїв розуміє цей фрагмента саме так: ангели, які переступили межу, взяли собі жінок із людей і породили розпусту... Але якщо копнути трошки в іншому місці, то наприклад у книзі Виходу 21-22, слово elohim можна перекладати у правовому значенні як "судді" або "владні особи". Таким чином відкривається зовсім інша перспектива: може, "сини Божі" це еліта, володарі, царі, які брали собі жінок, як їм заманеться, не питаючи дозволу, виявляючи чисте насильство й свавілля (так само як Давид взяв силою жінку свого генерала Урії)? 

А ще є стара церковна традиція (особливо серед отців Церкви), яка століттями здомінувала розуміння цього тексту: "сини Божі" це благочестиві нащадки Сифа, які змішалися з нащадками Каїна, і так почалася моральна деградація людства перед потопом. Розпуста, одним словом...

Три абсолютно різні прочитання одного й того ж тексту. І кожна має свої аргументи, свою внутрішню логіку, але також свої слабкі місця.

А далі , хто такі nəfîlîm (Бут 6;4), теж загадкові постаті, яких Хоменко й Огієнко перекладають як "велетні", очевидно йдучи слідом за грецькою Септуагінтою з її gigantes. Але хто вони? Чи це результат тих дивних союзів між "синами Божими" й "дочками людськими"? Чи це окрема група, яка просто існувала в ті часи, давним-давно, у часі драконів і динозаврів жили-були "герої давнини, мужі славетні"?

А ще Бут 6:3, який ставить межу, скільки може жити людина. Чому саме 120 років? "Не буде Дух Мій перебувати в людині повіки, бо вона тіло; і буде її віку сто й двадцять літ". 

Вальтер Брюгеман, один із найвидатніших біблійних коментаторів нашого часу, підсумовує це все однією фразою: "a mystery hangs over it which we cannot penetrate" (над цим текстом висить таємниця, крізь яку ми не можемо пробитися). 

Можна читати купу наукових коментарів, порівнювати з угаритськими текстами про синів Ел і Атірат, з давньою єврейською літературою про падших ангелів, можна також порівнювати з грецькими міфами про героїв, народжених від стосунків богів і смертних людей і все це дасть контекст, допоможе зрозуміти культурний беграунд, покаже можливі паралелі. Але в кінці ти все одно залишаєшся сам на сам із текстом, який свідомо залишається таємницею... Якась навмисна таємничість, яка просто хоче залишитися таємницею та, можливо, пригадати нам, що є речі, яких ми не контролюємо, не розуміємо до кінця й не можемо втиснути в наші зрозумілі конструкції. Навіть у чотирьох коротких біблійних віршах може ховатися безодня значень, і ця безодня не обов'язково має бути заповнена однозначною відповіддю. Іноді сама відкритість питання — і є найважливіше. Бог, як казав мій духівник, приходить до Тебе не як питання, а як відповідь.

П.С. Картина "The Sons of God Saw the Daughters of Men That They Were Fair" / "Сини Божі побачили дочок людських, що вони вродливі" (Моріс Грайффенхаген, 1909, олія на полотні, Музей образотворчих мистецтв, Гент, Бельгія).

Vyacheslav Okun SJ