Що таке духовний відчай і як його побороти?

Читай також

  • “У тихій та невтомній праці”: фільм про життя Митрополита Ігоря Возьняка
  • Владика Венедикт: “Маємо жити в Христі, а не робити програми і проєкти”
  • Неймовірна молитва cв. Івана Павла II у формі екзорцизму
        • Що таке духовний відчай і як його побороти?

          Що стається з нашим серцем, коли нас опановує «духовний відчай»? Відповідь на це запитання намагався дати Папа Франциск у своїй проповіді, зосередженій на постаті біблійного Йова.

          Праведний Йов був багачем і все втратив. Загинули навіть його діти. Він почувається загубленим, але не проклинає Бога. Він переживає «духовний відчай», який виливає перед Богом, «немов син перед батьком», але з його уст не зриваються прокльони.

          Духовний відчай – це річ, яка трапляється з кожним із нас. Він може бути слабшим чи сильнішим… Але всім доводиться переживати похмурий стан душі, безнадію, зневіру, небажання жити, відсутність світла в кінці тунелю, збудження серця, наплив ідей… Духовний відчай – це відчуття, ніби нашу душу розтоптано: здається, що не можу і не хочу жити. “Краще смерть!”, – виливав свою душу Йов: “Краще вмерти, ніж так жити”. Ми повинні зрозуміти, коли наш дух перебуває в цьому стані посиленого смутку, який мало не душить нас. Це трапляється з усіма нами, більше чи менше відчутно, але з усіма. Мусимо зрозуміти, що діється в нашому серці.

          А що слід чинити, коли переживаємо такі темні хвилини, чи то з огляду на родинну трагедію, хворобу, на щось, що нас пригноблює? Хтось вважає, що вистачить «взяти снодійне» і «віддалитися від сумних фактів», або «перехилити дві, три чи чотири чарки». Але це «не допомагає». Що слід чинити, коли приходить духовний відчай, коли стаємо літеплими, подавленими, почуваємося без надії, підказують літургійні тексти:«Нехай прийде перед Твоє обличчя моя молитва!».

          Слід невпинно молитися, як це чинив Йов, «взивати вдень і вночі». «Господи, ти вкинув мене в глибоку яму… Тяжить на мені гнів Твій… Нехай прийде перед Твоє обличчя моя молитва!» – саме так ми повинні молитися «в найтемніші хвилини», коли почуваємося у відчаї, розтоптаними, але також «виливати свою душу перед Богом, як це чинив Йов».

          Святе Письмо розповідає про мовчання друзів Йова. Коли стоїмо перед страждаючою особою,  слова можуть скривдити. Важливо є бути поруч, дати відчути близькість, а не виголошувати промови. «Коли хтось страждає, коли людина переживає духовний відчай слід якнайменше говорити, але, натомість, підтримувати мовчанкою, близькістю та ласкою її молитву до Отця».

          «Просімо у Господа, – заохотив Святіший Отець, – щоб дав нам ці три благодаті: благодать розпізнавати духовний відчай, благодать вміти молитися, коли перебуватимемо в цьому стані духовного відчаю, та благодать вміти супроводжувати осіб, які переживають жахливі хвилини смутку й духовного відчаю».

          За матеріалами: Поради Папи Франциска, Радіо Ватикану

          Фото: ibecallao

          Читай також

        • “У тихій та невтомній праці”: фільм про життя Митрополита Ігоря Возьняка
        • Владика Венедикт: “Маємо жити в Христі, а не робити програми і проєкти”
        • Неймовірна молитва cв. Івана Павла II у формі екзорцизму
          • Оціни

            [rating-system-posts]

               

              Коментарі

              Leave a Comment