Коли здається, що щось – неможливе, що це понад силу, прочитайте ці думки Голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отця Ростислава Пендюка.
- Неможливе – можливе. Я справді не вірив, що зможу на неї зайти, в силу певних моїх обмежень. Тільки молився, і просив Бога, щоб Він дав мені сили. І Бог це зробив )). Часто вагаюсь, чи під силу мені те чи інше завдання, а на цій горі отримав дуже важливу підказку від Бога.
- Мистецтво малих кроків. Коли знизу дивишся на вершину, то логічно здається, що це надто далеко. Але починаєш робити кроки, часто зупиняєшся, щоб перепочити, але знову робиш кроки і врешті опиняєшся там. Планувати і зважувати обставини необхідно, але так можна ніколи ніде не опинитись, бо логічно це видаватиметься нереальним. А коли починаєш йти – все відразу стає іншим.
- Люди! Це особливий урок – не новий, але особливий. Важливо з ким ти йдеш. Люди, які треновані і могли опинитись на вершині дуже швидко, вперто йшли поруч із тими, кому було важче. Вони не оцінювали, навіть поради не дуже давали, просто підтримували і вірили.
- І трохи про відпочинок. Наша група, перш ніж розпочати безпосереднє сходження, зробила собі перепочинок після довгого підйому з табору. Для мене це був дуже важливий момент, який дав сили. В житті є безліч важливих вершин, але щоб на них потрапити необхідно мати силу, яку дає перепочинок.
Знаю, що тут багато літер, але насамкінець хочу поділитись молитвою, яку пригадав нам Andrew Rozhdestvensky:
“Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим і спритним, щоб в строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях і досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти важливе від другорядного.
Я прошу про силу стриманості і помірності, щоб я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і далі, і хоч іноді знаходив би час для насолодження мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу.
Убережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладко. Подаруй мені ясну свідомість того, що складнощі, поразки, падіння і невдачі є лише природною складовою частиною життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо.
Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
Пішли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її люблячи.
Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, то ж навчи мене терпінню.
Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжного Подарунка Долі.
Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло.
Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім “внизу”.
Убережи мене від страху пропустити щось у житті.
Дай мені не те, чого я собі бажаю, а то, що мені дійсно необхідне.
Навчи мене мистецтву маленьких кроків”.
Antoine de Saint-Exupéry
Дякую усім, хто був поруч!
#LvBS #лідерствовгорах
