Ми всі стикаємося з розчаруваннями в різних сферах нашого життя. Це серйозна проблема в житті більшості людей, і християни не є винятком в цьому питанні. Але так не повинно бути. Як нам навчитися долати їх і зберігати свої серця націленими на Господа?
Що б не було причиною наших розчарувань, — Бог, ми самі або інші люди — ми повинні навчитися справлятися з ними і знаходити зцілення в Бога. Якщо причиною своїх розчарувань ми вважаємо Бога, нам необхідно покаятися в своєму помилковому судженні, адже Бог – бездоганний.
Ці прості кроки можуть допомогти нам зустрітися з болем, управляти нашими почуттями і продовжувати слідувати за Ісусом, нашим Спасителем і нашою любов’ю.
Визнання болю.
Розчарування ранить. Не треба приховувати цього і робити вигляд, що нічого не відбувається. Краще визнати, що ти розчарований і дати відсіч болю, адже в іншому випадку розчарування почне пускати коріння.
Будь чесним із Богом та іншими людьми. У цей період нам як ніколи потрібна допомога наших друзів, духівників і Самого Бога, тож дозволь їм почути крик твоєї душі. Ти відчуєш себе краще, вивільнивши свої емоції, і Господь зцілить твоє серце. Визнання болю і його вивільнення — це ключовий крок.
Визнай будь-які нереалістичні очікування.
Найбільші розчарування зароджуються з нереальних очікувань, як від нас самих, так і від інших людей, і від Бога. Ми щось запланували, але цього не сталося. Ми молилися, але Бог не відповів так, як ми очікували. Ми поставили собі за мету, але не досягли її. Або хтось порушив дану нам обіцянку.
Ми живемо в недосконалому світі. І ми теж — недосконалі. Навіть віруючи, ми знаємо почасти „Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж – обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний“ (1 Кор. 13:12). Це означає, що, наприклад, пророче слово, якого ми дотримувалися, на яке орієнтувалися є істиною, та як і коли воно здійсниться, залежить від Бога, а не від наших тлумачень.
Навіть ті люди, які не хотіли розчаровувати нас, наприклад, наші батьки або чоловік, іноді роблять це. Можливо, вони не знали, що завдають нам болю, але гріх є частиною людської натури. Ніхто, навіть ми самі, не можемо постійно виправдовувати всі очікування.
Усвідомлення цієї істини і визнання наших нереалістичних очікувань допоможе нам стати вільними.
І пам’ятай, коли відбувається щось не так, завжди легше звинувачувати інших і думати, що праві саме ми. Але ми знайдемо свободу тоді, коли вивчимо мотиви і очікування свого серця замість того, щоб звинувачувати інших. Навіть коли люди грішать проти нас свідомо, ми все одно стикаємося з вибором пробачити їх чи ні. І це приводить нас до наступного кроку.
Прости інших — і самого себе.
Прощення — звільняє. Воно робить нас вільними.
У Матея 18 Ісус розповів про це притчу. У ній Він порівнює нас зі слугою, у якого був величезний борг, і він не міг оплатити його. Цар по милості своєї прощає йому борг. Але відразу після цього слуга знаходить свого товариша, який винен йому суму значно меншу, ніж його власний борг, і починає вимагати негайної виплати його. За те, що той не зміг сплатити боргу, він кидає його до в’язниці.
„Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу“. (Матея 18: 32-34)
Це покарання тривали б все його життя через розмір боргу — це суворе попередження про вічні наслідки непрощення.
Закінчуючи притчу, Ісус говорить такі слова: „Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого“ (Матея18: 35).
У чому ж полягає послання для нас? Якщо ти йдеш за Ісусом і отримав прощення гріхів, про яке непрощення інших може йти мова? Ти можеш бути зранений або розчарований, але ти повинен навчитися прощати інших людей від усього серця.
Корисні поради для прощення:
- Це вибір, і часто це процес. Ми можемо прийняти рішення прощати, тому що ми самі були прощені, і просити про Божу благодать, щоб дотримуватися свого рішення цілком і повністю. Можливо, нам знадобиться час, щоб вщухли спогади і заподіяний біль.
- Іноді пробачити самого себе — складніше за все. Нам, наприклад, може бути важко прийняти те, як ми вчинили, і ми не перестаємо думати про те, як ми „повинні були“ вчинити. Якщо це твій випадок, будь ласка, поговори зі своїм духівником чи кимось, кому довіряєш. Вони можуть допомогти тобі перевірити, наскільки реальними є твої очікування щодо самого себе.
- Не будь найгіршим критиком або ворогом самому собі, навіть якщо це здається тобі нормальним. Бо тоді перебуваєш у партнерстві з дияволом, який зводить наклеп на нас перед Богом день і ніч: „ І я почув голос могутній, що говорив на небі: «Нині настало спасіння і сила і царство Бога нашого, і влада Христа його, бо повержено обвинувача братів наших, який обмовляв їх перед Богом нашим день і ніч.“ (Одкровення 12:10). Краще шукай Ісуса, Який заступається за тебе в благодаті перед Його престолом: „ і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися.“ (Євреїв 7: 25).
Вернись до своєї першої любові
Так само, як слуга в притчі з 18 глави Матея, ми не можемо відпрацювати свій борг. „ Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками“ (Римлн 5: 8). Так як ми врятовані благодаттю через віру „Усе підкорив йому під ноги. А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти“ (Євреїв 2: 8-9), нам необхідно повернутися до „ і від Ісуса Христа, що є свідок вірний, первісток із мертвих і володар царів земних. Йому, що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров’ю своєю“ (Откровення 1:5). Порятунок починається і закінчується Богом; Він „засновник і завершитель віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.“ (Євреїв 12: 2).
Господь не просто очікує від нас більше добрих справ, які за своєю суттю є марною спробою „сплатити“ наші борги, але обіцяє прийняти „ Жертви Богові – дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш.“ (Псалом 51: 19). Тільки оновлене і обмите Його милостивої любов’ю серце буде природним чином здійснювати добрі справи.
Божі милості оновлюються з кожним вранці „ Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя. Вони нові щоранку, велика твоя вірність.“ (Пл. Єремії 3: 22-23). Печаль може тривати ніч, день, місяць, але Господь пообіцяв нам радість. Замість того, щоб пробувати в розчаруванні, прийди до Ісуса, який обіцяє прийняти нас з розпростертими обіймами: „Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину“ (Йоана 6:37).
Переклад Наталії ПАВЛИШИН