Багато з нас живе так, ніби не планують зустрічі з Христом. Нічого ані в поведінці, ані в способі життя не пов’язане з Господом. Та є ще інша крайність: переконання, що зробили все правильно, тож Він очікує з роспростертими обіймами. Адже “досконало знаю Біблію, мене щонеділі, або й щодня бачать у храмі”. Та ці обидві ситуації маю дещо спільне. Зробіть іспит своїй вірі, запитайте себе: “чи справді моє серце відкрите для Бога, а чи мною керує щось інше”?
«Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі, Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!». (Матея 7: 21-23).
В 15 розділі Євангеліє Йоана Ісус говорить, що ті, хто не залишаються з Ним, подібні гілці, „кинутій у вогонь і спаленій“.
Написане в 7 главі Євангелія від Матея є „попередженням лжепророкам“. Це такі люди, як Юда. Він був в його оточенні, був схожий на вівцю, але був вовком в овечій одежі. Юда ніколи не любив Ісуса, але любив те, що було на столі господаря, і він робив все, що робили учні, але його серце не було з Господом.
Важливо, щоб ми запитували себе, чи дійсно любимо Господа. А чи Він для нас — засіб для досягнення мети? Чи справді хочемо слідувати за Ісусом?
Ті, хто дійсно хоче слідувати за Ісусом, будуть ходити з Ним і будуть готові любити Його у вічності.
Питання в тому: який стан вашого серця? Кожен із нас має свої гріхи, кожен із нас продовжує грішити в думках, словах і ділах, але праведність не така важлива, як стан серця.
Господь не очікує від нас досконалості. Ми увесь час маємо молиться і просити Христа очистити нас від наших гріхів. Ми повинні задуматися про те, що в нашому серці.
Якщо любите Господа Ісуса Христа, сповідайте свої гріхи і продовжуєте свою подорож із Ним.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
