Дітям у церкві нудно. А коли нудяться, то лягають на підлогу, лавки, крутяться, шарпають сумки матерів, а родичі від того божеволіють. То ж чи варто їх брати зі собою на Службу Божу, чи краще почекати, поки подорослішають?
Я сам ще декілька років тому просив когось, щоби потихенько запросив батьків із дітьми, які кричали, до захристії.
Уявімо собі ситуацію, коли в церкві з одного боку сидять люди без дітей або зі старшими дітьми, яким потрібно зосередитись, щоб молитись. З іншого боку є священик, який говорить проповідь і йому слід бути зібраним із думками. А батьки з малими дітьми сидять спереду, і люди ввесь час дивляться, куди бігають ті малі непосиди.
Хтось із батьків підбіжить і забере дитину, а вона за хвильку повертається. Так недобре. Значно краще було би з дітьми стати десь збоку або ззаду, особливо, коли вони галасують.
І навіть розумію тих священиків, які не могли говорити проповіді і зупинялись – було їм важко і дуже шкодую, що колись зробив так само. Але регулярно служу Літургію для дошкільнят, а їх там із сотню. І що ж там діється! Спроби утихомирення нічого не дають. Вони ходять поміж мною і вівтарем, рачкують… Але колись я побачив після Служби, як одна пані з трьома дітьми готувалась вийти із каплиці.
Мама одягала одного малюка, потім другого, а збоку чекав третій. Коли одягнула останнього – перший був уже роздягнутий – і починала заново. І залишась спокійною! Тоді я подумав: “Свята жінка! Не нервує, просто їх одягає”.
А потім усвідомив собі, що таке ж вона мала вдома перед виходм, а до того ще й можливо крики: “Я не хочу до церкви!”. Потім намагалася хоч якось зосередитись і взяти щось для себе зі Служби Божої, щоби виховати надалі своїх дітей.
Від того часу знаю, що ті, хто приходить з дітьми до церкви, то святі батьки, бо вони боряться, щоби виховати своїх дітей у вірі. Змагаються вдома, на Службі Божій, а потім ще треба відвести дитину на морозиво або щось їй купити, щоби додатково розважити.
Батьки, подивляюсь вам і перепрошую, якщо ви коли-небудь почули від нас зауваження, що діти заважають у Церкві!
Думаю, що це ми в церкві потреббуємо навернення, бо власне таким дітям Ісус казав: “Прийдіть до мене”, а до апостолів: “Залиште їх, мають бути тут”. Благословив їх і були вони при Ньому. Тут не йдеться про ідеалізм: послухаєш проповідь і навернешся. Багато проповідей не навертають. А те, що проявиш терпеливість до дитини, яка кричить збоку, і не почуєш, що сказав священик – то не значить, що не спасешся, а навпаки, може то твій шлях до навернення через терпеливість?
Я виходжу з плебанії і йду до церкви, потім повертаюсь і маю час спокійно випити кави у тиші.
Мамо, яка роздумуєш, йти до церкви з дітьми чи ні, будь терпелива до священика і людей, яких діти нервують. Бо вони потребують навернення, щоби побачити, що Бог говорить до них через твою дитину.
Якщо бачиш, що люди в церкві дивляться скоса на тебе і твоїх потіх, то спробуй поговорити зі священиком, чи можеш бути під час Служби в захристії. А може є якась інша парафія, де є Літургія для дітей? Як священик дуже вдячний Богу за те, що коли служу Службу для малих дітей, то їх… не чую.
Батьки кажуть, що голосно, але мені так дає Бог, що не маю перешкод зустрітись з Ним. І про цю ласку варто просити! Прошу тебе, ходи до церкви, навіть, якщо хтось тобі зверне увагу чи зізла гляне на тебе. Будь вірна Богу!
Адаптація Тетяни Трачук
