Світ природи – неймовірний у своїй досконалості. Спостерігаючи, як влаштоване життя різних звіряток, можемо багато навчитись.
Усім, мабуть, відомі такі тваринки, як видри. Комусь вони подобаються, комусь не надто. Однак чи знаєте ви про цікаву особливість: видри, коли сплять, то тримаються одне з одним за лапки, щоби якась течія чи інша перешкода не змогли їх віднести у воді. Ось так, романтично.
Однак це дуже цікавий образ для духовного життя.
Чи маємо ми у своєму житті ту руку, за яку можемо триматись з довірою, адже у кожного з нас настають моменти кризи, спокус, течій, які збивають з ніг.
Насамперед, це рука Божа. Чи навчились ми триматись за неї? Чи вистачає нам потриматись за руку Божу кілька годин у неділю, а далі жити своїм життям? Варто вчитись триматись за руку Творця щодня: молитись, читати Святе Письмо, розважати… Щоби тоді, коли прийдуть негаразди, бурхливі течії не змогли нас збити із ніг.
Бо в таких ситуаціях замало наших власних сил – лише Божа підтримка здатна зміцнити.
Рукою допомоги також є наші спільноти, сім’ї, друзі. І тут не менш важливо – будувати постійні стосунки, відкриватись. Бо лише тоді, коли відверто говоримо про свою проблему, той, хто поруч, може допомогти і зарадити. Даючи доступ до себе – простягаємо руку і отримуємо підтримку.
Слід замислитись, чи вміємо триматись за руку – Бога, ближнього – бо саме вона здатна врятувати нас у найскладніших життєвих ситуаціях.
Автор: Тетяна Трачук
