Говорячи про молитву, ми досить часто думаємо собі, що це певний і відповідний час, який ми присвячуємо Богові. І це правда. У стислому розумінні молитва — це зустріч та перебування з Богом.
Та погляньмо на той факт, що Бог завжди перебуває, Бог завжди є. Бог є Тим, що все наповняє, а тому Він повсякчасно присутній у нашому житті. Натомість, ми дуже часто забуваємо про Його присутність.
Здебільшого ми пригадуємо про присутність Божу тоді, коли нам є важко чи трудно, коли ніхто із людей світу цього не може нам допомогти або ж ми самі собі не можемо дати раду. Саме тоді ми звертаємо свій погляд до Бога. Проте, Бог є завжди присутній. Це є однією із найважливіших речей у молитві.
Мені видається, що коли ми молимося лише тоді, коли ми стаємо до молитви, то ми взагалі не молимося, адже Бог завжди присутній. Тому так важливо завжди пам’ятати про Божу присутність в нашому житті. І це не легко і просто.
Легко пам’ятати про Божу присутність, коли стається якась біда чи клопіт. Тоді, ми швидко повертаємося своєю пам’яттю до Бога. Деколи можемо пригадувати про Божу присутність тоді, коли нас наповняє якась радість, якась приємність, і ми знову можемо подякувати Богові.
Так і в нашому житті: коли трапляється неприємна подія, то усі навколишні події на нас не впливають і ми пам’ятаємо лише про цю неприємну подію чи новину. Навпаки, коли є щось добре — все інше блідне на фоні цього. Тому, ми повинні пам’ятати також про цю Добру Новину — присутність Бога у нашому житті, Котрий є завжди і повсякчас, — навіть тоді, коли ми не звернули на Нього уваги.
Таким чином, важливо впродовж дня зупинятися у цій Божій присутності, пригадувати про неї та існування Бога. Якщо ж ми пригадуємо Бога лише на молитві, — чи то ранішній, а чи вечірній, — а в інший час про Нього не згадуємо, то це значить, що ми майже «атеїсти», адже більшість свого дня не пам’ятаємо про Бога, Котрий є завжди присутній. Ми маємо пам’ятати про Божу присутність так, як ми пам’ятаємо про свій біль у зубі: коли у нас болить зуб, то щоб ми не робили і чим би не займалися, завжди є присутність цієї болі та пам’ять про цю біль. Такою ж повинна бути наша сформована свідомість про присутність Божу, Котрий завжди є присутній у нашому житті, Котрий завжди хоче бути із нами.
Це усвідомлення було однією із найважливіших речей для Святих Отців та Отців пустині. Кожен із них у різний спосіб намагався у собі розвинути свідомість Божої присутності. Коли є усвідомлення Божої присутності, людина не може згрішити; коли існує Божа присутність та усвідомлення Бога, то ти не можеш гріховно поводитися. Коли наступить це усвідомлення, ми не зможемо зробити гріха чи зла, адже пам’ятатимемо про Бога. Тому, зростаймо у молитві, зростаймо у Божій присутності і ми побачимо наскільки радикально у дуже короткому проміжку часу наше життя переміниться і ми будемо пам’ятати про Бога не лише на молитві, але завжди.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
