Того дня, мені здається, Ісус виглядав дуже впевнено. Навколо шурхотів світ своїми вигуками, здогадами, сумнівами, інтересами, але те шурхотіння жодним чином не перебивало його впевненості. Попереду – Єрусалим! Він добре розумів, куди йшов і навіщо. Не реагував на кон’юнктурні пропозиції, що доносилися з різних сторін. У нього було чітке бачення, у нього була місія, у нього була стратегія. І він залишився їм вірним.
Та впевненість і вірність згодом врятували світ, відкрили перед людством нові можливості, надали підстав не зупинятися, не втрачати надії, не зневірюватися, навіть коли темрява гробу здається остаточною.
У бурхливому безладі світової мінливості так потрібні люди, які бачать горизонт. І вірять, що попри шурхотіння кон’юнктурних пропозицій до нього дійти можна, до нього іти необхідно. Навіть, якщо на шляху очікують Голгофа і Хрест. Бо інакше, вранішнє сяйво воскреслого світанку не торкнеться своїм промінням глибини людського серця і не запалить в історії людства новий день…
о. Андрій ЗЕЛІНСЬКИЙ ТІ
