Світ без Бога може бути тільки світом без сенсу. Бо звідки ж тоді береться все суще? У будь-якому разі, в нього немає духовної мети. Воно просто існує і не має ні мети, ні сенсу. Тоді немає стандартів добра чи зла. Тоді заявити про себе може тільки те, що сильніше за іншого. Тоді сила – єдиний принцип. Правда не береться до уваги, вона фактично не існує. Тільки коли речі мають духовну причину, призначені і задумані, тільки якщо є Бог – Творець, який добрий і хоче добра, життя людини також може мати сенс.
Те, що Бог – Творець і міра всього сущого, є перш за все первинною необхідністю.
Але Бог, який взагалі не виражав би Себе, який не давав би про Себе знати, залишався б припущенням – і, таким чином, не міг би визначити форму нашого життя. Щоби Бог був Богом у цьому свідомому творінні, ми повинні сподіватися, що Він проявить Себе якимось чином. Він зробив це багатьма способами, але найбільш визначено – у заклику, що пішов до Авраама і дав людям у пошуках Бога орієнтир понад усі очікування: Сам Бог стає творінням, говорить як людина з нами, людьми.
Папа Бенедикт XVI