«Чому служіння ― сила?» ― про це 11 листопада у Львівській політехці спілкувалася молодь під час духовної бесіди за кавою з Апостольським адміністратором Паризької єпархії святого Володимира Великого УГКЦ, Головою Патріаршої літургійної комісії УГКЦ владикою Глібом Лончиною. Зустріч організував Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою.
― Нам треба служити, тому що Бог хоче, щоб ми були щасливими. Хоча зазвичай людина думає, щоб бути щасливою ― треба мати багато грошей, бути впливовою, мати владу… Та усе це не робить людину щасливою. Адже ми настільки великі, глибокі, що ніщо й ніхто нас не може зробити щасливими, окрім самого Господа ― Творця неба і землі, й усього видимого і невидимого, ― зазначив владика Гліб Лончина.
Щодо свого покликання, то владика Гліб поділився спогадами про те, що дуже добрий вплив на його формування мали отці-василіани. Чи не найбільше, як наголосив він, запам’ятався парох Інокентій Лотоцький ― дуже добра і благородна людина.
― Варто усвідомити, що наше життя не може бути зосереджене лише на нас. Завжди треба шукати Бога. Найважливіше ― зрозуміти, до чого Бог кличе. Тому варто запитувати себе: «А чого Бог від мене хоче?», «Чому Бог мене сотворив?». «Чому я живу саме зараз?». Адже ми могли народитися в інший час. Та Господь сотворив нас саме тепер. Тому потрібно довіритися Богові й іти за ним із впевненістю, що Він завжди вислуховує наші молитви і дасть нам все найкраще. Доброю звичкою є завжди ділитися з Богом думками: «Боже, що мені робити? Що мені говорити? Дай мені силу. Дай мені слова миру, слова любові». Коли довірятимемо Богові, то бачитимемо великі речі у своєму житті, ― наголосив владика.
Звертаючись до присутніх, гість підкреслив також і те, що Бог завжди з нами і хоче нам добра та щастя. Та, на жаль, ми самі часто відкидаємо Його. Господь настільки нас шанує, що якщо людина не потребує Його, то й не змушуватиме. Тож ми самотужки маємо вирішувати, чи хочемо бути з Богом.
― Ми не чуємо і не бачимо Бога. Та, служачи одні одним, засвідчуємо Йому любов. Коли ми дбаємо про добро інших, тоді й самі зростаємо, стаємо зрілими. Погодьтеся, всі ми знаємо людей, які зосереджені лише на собі. Ми бачимо, як себелюби дбають про себе. Та ми знаємо й людей, готових допомогти, порадити, підставити руку і хочемо бути з такими людьми. І це те, чого Господь хоче нас навчити. Адже служачи одні одним, ми стаємо правдивими людьми, ― додав священнослужитель.
І ще про що владика Гліб порадив не забувати: все, що ми зробили не матиме значення за кілька сотень років.
― Все, що ми робимо триває лише доти, доки ми живемо. Після нас залишиться лише те, що ми зробили з любові до Бога. Як казала мати Тереза: «не обов’язково робити щось велике, можна робити і щось маленьке, але з великою любов’ю». Якщо ми жили з Богом, якщо ми жертвували Богові наші терпіння, якщо ми робили з любові ― це залишиться. Ми помремо, але залишиться ця любов. І на всю вічність залишиться, навіть якщо всі люди нас забудуть. Та в Бога залишиться кожен акт любові, який ми зробили.
На завершення зустрічі владика Гліб Лончина благословив усіх присутніх, наголосивши, що молитиметься за кожного, просячи в Бога добра і миру.
Наталія ПАВЛИШИН
