Пригадую, як в дитинстві слухала історію про Закхея. Нещодавно я знову читала цю історію і була вражена тим, з якою радістю він вітав Ісуса.
Закхей ― заможний начальник митарів із Єрихону. Він багато чув про Ісуса, тому, дізнавшись, що Ісус буде проходити через його місто, захотів довідатися, чи правда все те, що він про Нього чув. Коли Ісус йшов містом, натовп, що слідувала за Ним, була настільки численним, що Закхей, який був досить низького зросту, навіть не міг побачити Його мигцем. Тож забіг вперед натовпу і виліз на дерево, щоб мати можливість бачити Ісуса: «Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто). А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою» (Луки 19: 1-4). Коли Ісус дійшов до місця під деревом, Він підняв голову і велів Закхею спуститися, бо хотів зупинитися в його будинку. «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі» (Луки 19: 5). Лука продовжує, кажучи, що «А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо”» (Луки 19: 8).
Я більше не дитина, але все ж дуже люблю цю історію! Хоча релігійні лідери критикували Ісуса за те, що Він проводив час із Закхеєм, та ніхто не міг позбавити Закхея радості, яку він відчував, запрошуючи Ісуса в свій будинок. Ця історія пригадала мені, що запрошення Христа в наше повсякденне життя приносить велику радість. Це радість, яку не можуть викрасти життєві обставини або проблеми.
Нам потрібна зустріч віч-на-віч із Ісусом. Закхей поспішив спуститися з дерева, щоб зустрітися віч-на-віч із Ісусом. Ви можете відчути його ентузіазм і хвилювання від перебування поруч зі Спасителем. Після довгих років ходіння з Господом легко втратити пристрасть, яку ми колись відчували за Ним. Наш список справ і поточні життєві турботи можуть витіснити простір, який ми віддали Йому. Навіть добрі речі можуть відняти час, необхідний нашим душам для спілкування з Ісусом. Ось у чому справа: ніхто не може любити вас так, як Ісус. Щоб постійно відчувати Його любов впродовж дня, вам потрібен час із Ним. Якщо хтось каже, що любить вас, але ніколи не приділяє вам часу, важко повірити цим словам. Точно так, як ми спілкуємося по відеозв’язку на своїх смартфонах із друзями та коханими, нам потрібно ставити спілкування з Ісусом на перше місце. Просіть Бога пробудити у вас нове прагнення і бажання провести час із Ним.
Нам потрібно з радістю запрошувати Ісуса в усі моменти нашого дня. Впродовж дня. приймаючи рішення, великі чи маленькі, запросіть Ісуса в цей процес. Коли ви їдете в автівці, запросіть Ісуса приєднатися до поїздки. Практикуйте паузи впродовж дня, коли ви змогли б помолитися: «Господи Ісусе, я запрошую Тебе в цей момент».
Нам потрібно відпустити все, що заважає нашій посвячення Христу. Для Закхея це означало віддати половину всього, що він мав, бідним. Зупиніться і подумайте про це. Закхей був настільки вражений часом, проведеним із Ісусом, що віддав половину свого майна! У нашому житті у нас є багато. Це вказує на радикальну роботу, яку Христос бажає здійснити в нашому житті. Це посвячення: «Ісусе, я потребую Твоєї присутності понад усе на світі. Допоможи мені ставити Тебе на перше місце щодня. Розпали в моєму серці глибоку пристрасть і спрагу за Тобою».
Знайдіть час прочитати Євангеліє від Луки 19: 1-10. Не пропустіть глибокі уроки запрошення Ісуса в своє життя, навіть якщо ви давно знайомі з історією Закхея. Потім подумайте: як конкретно ви можете спростити своє життя, щоб із більшою радістю запросити в нього Ісуса.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
