Ап. Павло у посланні до Римлян каже, що жити можна для гріха або для Бога (Рим. 6,11). І нічого дивного, – так і є насправді: не можемо служити Богові і мамоні…
Гріх панує у житті коли людина не живе Божим життям. Через Ісуса Христа, Бог приносить визволення від хвороби гріха.
У Євангелія читаємо як Ісус зцілив тещу Петра з гарячки (Мт 8,14-23). Але куди більш небезпечніша гріховна гарячка котра мучить і не дає спокою, нею томилася жінка самарянка. Це Слово промовляє до нас і є, немовби каталізатором нашого духовного стану: що мене найбільше мучить у духовному житті, з чим не даю раду, з якою пристрастю, гріхом..
Ісус зцілює дотиком і словом (Мт 8,15;16), бо Він є той, хто взяв на себе усі наші недуги і хвороби (Мт 8,17), Лікар душ і тіл. Оздоровлення дає можливість служити ближньому, і це бачимо на прикладі тещі ап. Петра (Мт 8,15). Можна себе запитати, як я служу для блага Церкви, ближнього, чи взагалі служу. Церква – Тіло Христа. Сам Христос розподіляє, хто і яку функцію має відігравати у тілі. По другій частині Євангеліє бачимо що не всіх Ісус кличе до однакового служіння.
Дорога за Христом непроста, потребує цілковитої жертви, бо лисиці мають нори і птиці небесні – гнізда, а Син чоловічий не має де голови прихилити (Мт 8,20). Також не всі здатні іти за Ісусом, люди духовно мертві, обтяжені життєвими клопотами не можуть іти за Христом. Тому Ісус і каже другому учневі: Іди за мною і зостав мертвим ховати своїх мертвих (Мт 8,22). Тому вчімося у школі Ісуса, будьмо при Ньому і вслухаймося у Його Слово яке є Життям.
Отець Назарій ЛАНЬКО, Одеський екзархат УГКЦ
