Бог створив цей світ із невидимим фундаментом, який називається «вдячність» або просто слово «дякую». Воно є безкоштовне, але дуже цінне!
Роздумуючи над сьогоднішньою євангельською історією, хочеться говорити багато про рейдерство з тим відтінком, яке воно мало довгий час у нашому суспільстві. Були роки, коли легко і просто хтось міг у когось відібрати майно, бізнес чи просто вкрасти ідею.
Євангеліє завжди відкриває перед нами якусь важливу істину життя, що містить глибокий зміст. Звичайно, сьогоднішня історія про виноградник – це історія про світ, той Богом сотворений світ, який для усіх нас даний у спадок, переданий Богом для того, щоб ми ним користались. Ми не народили світ, його не створили, але народились у ньому, і це слід завжди пам’ятати! Ми навіть знаємо, що світ і все, що створено у ньому було добрим. «І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре» читаємо у Книзі Буття 2, 31. Бог творив і творить зі своєї доброти, хоче, щоб у створеному ним добрі усім було добре і ті, які користаються його щедрістю також були доброчинцями.
Але де з’явилось щось не так? У ситуаціях, коли ми починаємо вважати, що ми є творцями цього світу, коли починаємо привласнювати світ, відгороджувати себе від решти світу, у цих та інших подібних ситуаціях ми перетворюємось на маленьких рейдерів. І деколи здається, що таких маленьких рейдерів у світі щоразу більше. Пригадую собі випадки, коли люди кажуть: «Бог мені нічого не дав, все, що маю, зробив власними руками», або щось інше на кшталт: «Бог за мене не працює», «Він не кормить мою сім’ю, я сам заробляю кошти» і багато інших схожих фраз. Вони свідчать про те, що людина виставила Бога за двері власного життя або взагалі Його ніколи туди не впускала.
Ті, хто не мають Бога за наріжний камінь, які не мають моральних принципів, які не поважають інших, часто носять обличчя маленьких рейдерів. Такі особи не є вдячними. Вони вважають, що їм нема кому дякувати, а навпаки усі мають дякувати їм. Відсутність вдячності вже свідчить про те, що людина вважає, що все тільки її. Небезпекою є те, що коли ми не є вдячними, це означає, що ми і не цінуємо те, що маємо. Уявімо собі людей, які не цінують: повітря, воду, гарні парки, інших, навіть стіни будинків, які часто розписані по наших дворах словами невдячності.
Бог подібно як господар виноградника все організував, створив, передав і довірив свої дари людям. Бог створив цей світ із невидимим фундаментом, який називається «вдячність» або просто слово «дякую». Воно є безкоштовне, але дуже цінне! Ми свідомі того, що особа, яка дякує, вже цінує те, що має. Вона усвідомлює, що все життя, кожен день, подія, обставини є подаровані їй Богом. Той, хто дякує, той ніколи не буде привласнювати, але пам’ятатиме, що усе дано Богом для того, щоб користуватись на славу Божу, щоб творити добро.
Часто ці маленькі рейдери хворіють недугою заздрості. Ця недуга з’являється тоді, коли хтось бачить, що є у ближнього, сусіда, інших, але не цінує свого. Коли зустрічав людей, які хворіли заздрістю, завжди казав їм, загляньте у своє життя. У вас точно є щось таке, чого немає у сусідів. Хтось би хотів також це мати, але тішиться тим, що у нього є і за це дякує Богові. Заздрість, яка потім штовхає до маленького рейдерства, лікується лише одним – вдячністю. Потрібно не втомлюватись дякувати Богові за все, навіть найменші речі, які Він у своїй щедрості як добрий Господар довірив нам.
Загляньмо у життя, може там є щось, за що ми ще не подякували. Хто дякує, той цінує, а хто цінує, тому Господь напевно довірить більше.
