Ми часто кажемо, що найбільше молимося, коли просимо про щось Бога. Тобто молитву ми сприймаємо, як можливість щось просити. І це нормально, бо всі ми чогось потребуємо від Бога. Лише інколи згадуємо, що треба подякувати.
Дуже рідко ми говоримо про молитву прослави Бога. А прославляти Бога маємо за що. За те, що Він створив мене, за те, що я живу, за те, що можу пізнавати Його, читати Святе Письмо, що я можу щось почути чи побачити… І ця молитва в нас дуже мало розвинута.
Що більше роздумую про це, то більше приходить розуміння: якщо нема свідомості молитви прослави Богові, то не буде молитви подяки і молитви прохання.
Бо ми не розуміємо, Ким для нас є Бог. Що він – наш Творець – покликав нас із небуття до буття. Він дбає, щоб жодна волосинка не впала з моєї голови.
Коли я усвідомлю, Ким є Бог, тоді неминуче легко піде молитва подяки та молитва прохання.
Та перед тим пробуймо призупинятися в житті, знаходити хвильку, щоб запитувати себе, Ким для мене є Бог, чому маю йти до Нього? Важливо запитувати себе про це. І щораз більше розуміти, ким є Бог для нас і ким ми є для Нього.
Коли ця пісня прослави заполонить нас, то помітимо, як радикально зміниться наше життя і наші стосунки з Богом, бо ми врешті глибинно усвідомимо, Хто є для нас Ісус Христос.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
