Серед ночей віри, той, хто молиться, ніколи не є самотнім. Ісус, у дійсності, не є лише свідком і вчителем молитви. Він робить нас учасниками Своєї молитви, щоби ми могли молитися в Ньому і через Нього. А це є «ділом Святого Духа» й саме тому Євангелія заохочує нас молитися до Отця в ім’я Ісуса. Як навчає Катехизм, наша впевненість у тому, що будемо вислухані, ґрунтується на молитві Ісуса.
В Ісусі сповняються слова 91-го псалма: «Він тебе покриє крилами своїми, і ти втечеш під його крила; щит і забороло – його вірність. Ти не злякаєшся ні страху вночі, ані стріли, що вдень літає, ані чуми, що в пітьмі бродить, ані зарази, що нищить опівдні».
Без Ісуса нашій молитві загрожує «звестися до людських зусиль, у більшості приречених на поразку». Ісус, натомість, «взяв на Себе» кожне волання, кожну людську молитву.
Христос є для нас усім, також і в нашому молитовному житті.
Він – за словами святого Августина – «молиться за нас як наш священик, молиться у нас як голова, є адресатом нашої молитви як наш Бог. Розпізнаймо, отже, наш голос у Ньому, та Його голос у нас».
І тому «християнин, який молиться, нічого не боїться».
(З повчання Святішого Отця Франциска про молитву – 11.11.2020)