Цей приклад навчить нас, як відповісти на поклик Бога

Читай також

  • “В нас вдома була Україна і це єдина Україна, яку я знав”
  • Боже застереження
  • У Псалмах відображено все, що переживаєте і чим турбуєтеся
        • Цей приклад навчить нас, як відповісти на поклик Бога

          Чергова неділя у церковному році, вже 29 за ліком після Зіслання Святого Духа є особливою, – тому що є першою з двох, яка готує нас до величного празника Різдва Христового і називається неділею Праотців.

          Хто такі Праотці – це праведні, святі люди, які жили до Христа. До них належить: Адам, Авель, Ной, Енох, Авраам, Ісаак, Яків, пророки та ін.; одним словом усі праведники Старого Завіту. А хто такий праведний? За словами святителя Івана Золотоустого, це той, хто посідає усі чесноти. Метою християнського життя є стяжати чесноти, уподібнюватися до Бога..

          У першому читанні до Колосян (3,4-11) апостол Павло говорить про загальні принципи християнського життя, як воно має виглядати. Зокрема, апостол наголошує на важливості “умертвлення”, мова йде про лихі нахили й набуті погані звички. Християнин повинен усього цього уникати, тобто вмертвлятися, бо це речі які не подобаються Господеві і приводять до духовної смерті. Апостол рішуче закликає відкинути все те геть від себе. Кожен день ми повинні використовувати, як дар і можливість для відновлення до досконалого спізнання, відповідно до образу нашого Творця. Бог є один і всіх без винятку кличе до святости без якої ніхто Господа не побачить.

          Євангеліє неділі розповідає нам про одного чоловіка що справив вечерю (Лк 14,16-24) – притча про запрошених на весілля. Св. Антоній Падевський (1195-1231) у своїй проповіді на цю притчу подає доволі цікаві роздуми з фрагментами яких пропоную ознайомитися..

          Отже, у своїй проповіді про запрошених на весілля св. Антоній говорить про дві вечері: покути і слави. На остаточний бенкет небесної слави входиться через той перший, а особливе значення має в ньому братня любов.

          У тій Євангелії зазначено три речі. Перша, приготування великої вечері і через слугу запрошено на неї, коли упереднено: Чоловік певний… Друга, оправдання, коли додано: І всі почали словом відмовлятися. Третя, запровадження на вечерю убогих, слабих, сліпих, і кульгавих, коли додано: Тоді розгніваний господар…

          Говоримо отже: Певний чоловік справив велику вечерю. Зауваж, що вечеря є двояка: покути і слави. Але оскільки без першої не доходиться до другої, тому приготуймо першу, і побачимо, які страви є конечні.

          Вечеря бере назву від спільноти бесідуючих, оскільки в давнину спільно споживали їжу раз на день, тобто ввечері. Вечеря слави вічної означає поживу, у якій святі спільно будуть насичуватись огляданням Бога, як один динарій дається працюючим у винограднику (Мт 20,1). Про спільноту тієї вечері каже Ісая: І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих (Іс 25,6).

          У спілкуванні, яке має назву від споживання багатьох, означає славна спільнота всіх святих; в ситості, їх любов; в найліпшім м’ясі, радість душ в огляданні Бога; у молодому вині, прослава тіл. Потім на тій горі, або в небесному Єрусалимі, Господь Саваот, або ангелів, влаштує ситу вечерю, тобто зібрання всіх святих, котрі будуть насичені ситістю любові, наповнені невимовною радістю з оглядання Бога і блаженні прославою тіл. Тоді правдиво буде молоде вино – vindemia, або збір виногрон, називається відбірним, без осаду й очищене від бруду. У винозборі загального воскресіння буде молодий збір тіл святих, тобто очищений з осаду усього зіпсуття і самотності і вкладений в небесному сховищі. Добре сказано: Один чоловік справив вечерю велику.

          Зауваж, що на тій великій вечері будемо споживати великі страви, а саме ті овочі, які сини Ізраїля, як сказано в книзі Чисел, принесли з обіцяної землі, а саме виноград і фіги, і яблука гранату (Чис 13,24). У винограді, з якого витискається вино, означає радість, яку святі мають з оглядання Втіленого Слова. Вони, люди будуть бачити Богочоловіка, в той час коли ангели не будуть оглядати Бога ангела; будуть бачити піднесену понад них свою природу. Про цю радість казав Авакум:

          Я Господом тішитись буду й тоді, радітиму Богом спасіння свого (Ав 3,18). І добре каже: у Ісусі спасінні моїм. Котрий, щоб мене спасти, від мене він мене забрав, тобто моє тіло, і виніс над ангельські хори.

          Оце які страви будемо споживати на великій вечері, про яку сказано: Один чоловік справив вечерю велику. Тим чоловіком є Ісус Христос, Бог чоловік, який справив велику вечерю, а саме покути і слави, на яку запросив багатьох, але багато не хотіли прийти. Тому каже в Приповідках: Кликав я, та відмовились ви, простягав був руку свою, та ніхто не прислухувався (Прип 1,24). Слово Отця, кликав сам; кликав і через слова інших; а не хотіли прийти. Простягав свою руку на хресті, Той, який дає численні ласки, а не має того, хто би зважав. Але прийде час, коли з простягнутої руки зробиться кулак, який суворо ударить.

          Господь кличе на першу вечерю, а саме на покуту. Тому Ісая пише: Господь, Бог Саваот того дня був покликав на плач, і на голосіння, і на обстригання волосся, і щоб оперезатись веретою (Іс 22,12). У цих чотирьох міститься правдива покута. В плачі – скруха, у голосінні – сповідь; на обстриганні волосся – зречення дочасних дібр; у надяганні вереття – задоситьучинення. На цю вечерю кличе Господь, але не хочуть прийти, оскільки роблять собі інший бенкет, про який додано: Та ось радість і втіха: забивають худобу велику та ріжуть худобу дрібну, їдять м’ясо й вино попивають, викрикуючи: Будем їсти та пити, бо взавтра помрем (Іс 22,13).

          Відкриттям царства є Страсті Христові, через яку Церква або праведник, у виході на першу вечерю і на другу маючи увійти, каже: Господь був моїм опертям, і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене (Пс 17,19-20). Господь, що простягнув руки на хресті, стався моїм захисником в своїй Муці, запровадив мене на розлоге місце у Святому Духові; спас мене з напасті неприятеля, вподобав мене, щоби увійшов на вечерю життя вічного.

          Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів (1Йо 3,13-14). Світ, тобто любителі світу, ненавидять громадян життя вічного. Це не дивно, коли ж ненавидять самих себе. А ще, хто для себе є злим, як може бути добрий для інших? Ми знаємо, що були перенесені зі смерті гріху до життя і вечері покути, оскільки любимо братів. Любов ближнього є входом на вечерю життя вічного.

          Просімо отже, найдорожчі браття, Господа Ісуса Христа, щоб нас впровадив на вечерю покути і з неї щоб переніс на вечерю небесної слави. За причиною Того, котрий є благословенний і славний, на віки віків. Амінь.

          І всі разом почали відмовлятися. Перший сказав: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! А другий сказав: Я купив собі п’ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені! І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути. І вернувся той раб і панові своєму про все розповів (Лк 14,18-21). Зауваж ті три: поле, п’ять пар волів і одруження (тут св. Антоній має на увазі жінку).

          Через це просімо, Господа Ісуса, щоб відібрав нам поле усього панування, пригасив приємності п’ятьох почуттів, і вчинив, щоб ми були без жінки проклятої пожадливості, щоб ми вільно могли прийти на твою вечерю. За твоєю поміччю, Ти що є благословенний на віки віків. Амінь.

          Хто мав би багатства цього світу, і бачив би, що його брат терпить недостаток, а замкнув би перед ним своє серце, то як може в ньому перебувати любов Божа? Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою (1Йо 3,17-18). Каже Господь у Луки: Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте (Лк 11,41). Хто отже мав би багатства світу, з якого по отриманні того, що конечне до життя і одягу, те що залишається, якщо би бачив свого брата, за якого Христос помер, що є в потребі, повинен йому дати. А якщо не дасть і замкне своє серце перед убогим братом, кажу, що грішить смертельно, оскільки немає в ньому любові Божої; бо коли б в ньому була, то очевидно охоче дав би убогому брату.

          Біда отже тим, які мають повні стодоли вина і збіжжя і дві або три зміни одягу, а в їх воротах волають убогі Христа з пустим шлунком і нагим тілом; яким, якщо щось дає, то дає мало і не з найкращого, але з найгіршого. Прийде, прийде година, коли і вони будуть кричати, стоячи на зовні біля воріт: Пане, пане, відчини нам, і почують ті, котрі слухати не хотіли: Поправді кажу вам, не знаю я вас (Мт 25,11-12). Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь (Мт 25,41). Соломон каже: Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді (Прип 21,13).

          Просімо, браття найдорожчі, Господа Ісуса Христа, щоб Той, який закликав нас на цій проповіді, захотів викликати нас натхненням своєї ласки на вечерю небесної слави, в якій насичені будемо контемплювати, який солодкий є Господь. Якого солодкість нехай удостоїть нас учасниками троїстий і один Бог, благословенний і славний на віки віків. Нехай кожна вірна душа, впроваджена на цю вечерю каже: Амінь. Алилуя.

          Отець Назарій ЛАНЬКО

          Читай також

        • “В нас вдома була Україна і це єдина Україна, яку я знав”
        • Боже застереження
        • У Псалмах відображено все, що переживаєте і чим турбуєтеся
          • Оціни

            [rating-system-posts]