Нерідко, згрішивши, ми почуваємось розгубленими. Як до цього могло дійти – починаємо запитувати самі з себе з явним розчаруванням. Йдемо до сповіді або ні. І на цьому усе.
Та варто би було потрудитися для того, аби зрозуміти, чому я згрішив чи згрішила? Що передувало цьому, що підштовхнуло, де насправді криється початок цього гріха?
Святе Письмо. 26 розділ Євангелія від Матея. Зрада Петра. Це такий поворот, якого ніхто не сподівався, навіть сам апостол Петро. Вольовий, сильний, відважний – немислимо, щоби така людина зрадила, зрадила найближчого друга. яким був Спаситель.
Однак, якщо уважно проаналізувати, то можна побачити 5 причин такого вчинку. І це саме ті речі, яких варто остерігатись.
Занадто велика впевненість у своїх силах.
Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.” Мт. 26, 33
Нестача молитви
Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? Мт. 26, 40
Відсутність завзяття та пильності
І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі. Мт. 26, 43
Віддаляння від Христа
Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Мт. 26, 58
Перебування в небезпечному місці
Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться. Мт. 26, 58
Напевно, немає жодної людини на землі, яка б не зазнала відчуття, яке виникає, коли чиниш зло, якого ніколи не очікував би від себе. Однак найголовніше – не впасти у відчай, який може завершити справу знищення.
Апостол Петро зустрічається поглядом зі Спасителем і в його голові лунають Ісусові слова… Він виходить і заливається слізьми. Коли згрішимо – нехай не опановує нас відчай, але нехай наші очі шукають сповненого милосердя і прощення погляду нашого Спасителя.
Адаптація Тетяни Трачук
