Я собі не раз думав про наші взаємини з Богом. Наші стосунки з кимось можуть змінюватися від позитивних до негативних або в один і другий бік по декілька разів у нашому житті. Та погляньмо на наші стосунки з Богом. Це щось неймовірне. Людському розуму незбагненне. Я не знаю, чи ми щось подібне в наших людських стосунках досвідчили.
Скільки разів ми приходили до сповіді і казали Богові, найкращому Батькові, приятелеві і другові, що каємося зі своїх гріхів, навертаємось і хочемо почати нове життя. Однак скільки разів у житті ми цього не дотримувалися. Ми знову грішили і вкотре приходили до сповіді з бажанням, щоб Він нам простив. Ми навіть не допускаємо думки, щоб Бог нам не простив, ми не маємо в цьому сумніву. Але погляньмо на людські стосунки. Коли б хтось із наших знайомих, друзів чи приятелів стільки разів був нам невірний, так часто зраджував нас, стало не дотримував свого слова, тоді б ми точно сказали: «Дай мені спокій із цією дружбою, не хочу мати з тобою більше справи».
Погляньмо ж яка постава Бога. Це щось неймовірне! Ніщо і ніхто не може зрушити цієї «дружби», якщо так можна сказати, Бога і нас. Також ніколи Бог не може розчаруватися в нікому з нас. А ще більше, щоби ми стали для Господа ворогом. Бог завжди вірний цій любові до кожного з нас. Ми не свідомі того, наскільки Бог вірить у нас, у нашу спроможність жити свято, праведно та досконало. Він завжди, в кожній миті нашого життя вірить у те, що ми можемо бути кращими. Навіть коли ми в це не віримо. Так, ми часто розчаровуємося в собі, в інших, але Бог ніколи не розчаровується ні в нас, ні в інших. Бог завжди вірний у своїй любові до кожної людини. У ніяких життєвих ситуаціях Бог не перестане нас любити. Ніколи не перестане проявляти свою любов до кожного з нас. Однак як ми ставимося до інших, особливо тих, кого називаємо ворогами?
