П’ята неділя Великого Посту
Бог обдаровує нас соромом до гріху, щоб ми від нього стрималися, з іншої сторони уділяє нам довіри, щоб ми його визнали, обіцяючи пробачення тому хто з нього оскаржиться. Сатана робить навпаки: дає нам довіру в чиненні гріхів із надією пробачення, лиш по гріху представляє очам нашим сором, щоб ми його не визнавали, – так читаємо у св. Івана Золотоустого.
Сьогоднішня неділя є присвячена преподобній Марії Єгипетській (бл. 344-421). Вона з 12 років впродовж сімнадцяти років провадила розпусне життя, зводячи чоловіків не для заробітку, а задля задоволення своєї похоті; однак чудесно навернулась. Східна Церква п’яту неділю Великого Посту власне присвячує пам’яті преподобної Марії Єгипетської, підкреслюючи таким чином одну важливу істину – як би далеко ти не відійшов від Бога у своїх гріхах, знай: ти не втрачений. Дрібка доброї волі може допомогти тобі навернутись і покаятись, – таким чином стати новою людиною..
Один із учнів Сократа, виходячи з дому повії, побачивши свого вчителя, який проходив повз, увійшов назад, щоб він його не побачив, але Сократ, зауваживши його, наблизився до дверей і сказав: “Сину мій, встидом є заходити до такого помешкання, але немає чого встидатися вийти з такого…”
Соромом є ображати Бога – всемогутнього і доброго; але не соромно визнати поповнений гріх. І таким прикладом для нас є св. Марія Єгиптянка, – чи було для неї, яка впродовж багатьох років провадила розпусне життя, соромом висповідатися? Однак тим середником (поборення встиду) осягнула святість і тепер є почитана Церквою за святу.
Певна каянниця, яку сатана спокушав, щоб зі встиду поповненого гріху уникала сповіді, постановила відкинути спокусу і коли збиралася іти до спровідника, щоб йому все виявити, появився їй сатана, кажучи: куди йдеш?
Відповіла йому відважно: іду себе і тебе завстидати…Тому Св. Альфонс радить: якщо колись затаїли якийсь смертельний гріх, викажіть його ясно сповідникові і завстидайте сатану. Розважте, що чим більші зусилля мусите собі задати, аби його виявити, тим більше буде любов, якою вас Христос огорне.
Старець Зосима запитував св. Марію Єгиптянку при кінці її життя, як могла витривати протягом 47 років на пустині, в якій мала померти. Вона відповіла: “Через надію неба”. Св. Альфонс з цього огляду заохочує поступати за її прикладом, і не будемо відчувати терпінь цього світу. Тільки відвагу! Любімо Бога, заслуговуймо на рай – там нас очікують Святі, Пресвята Діва; там на нас очікує Христос тримаючи в своїх руках корону, яка нам призначена в тому вічному царстві.
+ Боже, Ти бачиш, що внаслідок нашої схильності впадаємо в гріхи. Вияви нам своє Милосердя і вчини щоб приклад твоїх Святих відновив в нас любов до Тебе. Амінь
