Сьогоднішній євангельський уривок є притчею-відповіддю на запитання ап. Петра, чи має він прощати до семи разів братові своєму. Відповідь Ісуса була дуже розлогою: “Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!”. Відтак далі слідує притча про немилосердного боржника. Кажучи про Царство Небесне, Ісус має на увазі нову дійсність стосунків між Богом, людиною і самими людьми: “Я, Він і Ми”. Тут Царство Боже є самою Церквою, де має панувати любов і милосердя.
Борг, який прощає цар своєму слузі був таким великим, що його просто нереально було повернути. Як би ми себе не били в груди, як би багато ге постили, скільки б не занесли молитов до Отця, як часто би не сповідалися – ніяким чином не можемо направити шкоду, завдану нашими гріхами стосункам з Господом. Лише Боже безмежне милосердя робить нас вільними від тягаря цього боргу.
100 динаріїв, які не хотів подарувати своєму слузі той, кому простили 10 тис. талантів, це просто мізерна сума, яка була в тисячі раз менша. До того ж, немилосердний боржник став душити свого слугу, намагаючись позбавити життя і вкинув його до в’язниці, позбавивши свободи. Небажання пробачити своєму ближньому його боргу шкодить не так нашим ближнім, як нам самим. Непрощення отруює наше життя і робить нас в’язнями. Слова “Прости нам так, як ми прощаємо винуватцям нашим” є частиною нашої щоденної молитви. Якби ми вдумливо їх молилися, ми б не були немилосердними боржниками.
