Принісімо до Господа у Сповіді та в молитві наше каміння та терня

Читай також

  • «Прийди і подивись»: програма після якої молодь стала ближчою до Бога
  • Слухають, але не чують
  • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
        • Принісімо до Господа у Сповіді та в молитві наше каміння та терня

          Ісус, проповідуючи, не займався «словоблудством». Говорив просто…

          Можливо, сьогодні Він би наводив приклади з IT сфери, але тоді ― говорив про Сіяча, про землю, і про зерно… (Лк. 16,19-31)

          СІЯЧ

          Сіяти ― це не садити… Це суттєво різні речі…

          Сіячем є Ісус. Він представляє Себе не як Той, який накидається силою, але як Той, який ПРОПОНУЄТЬСЯ. Просто вкидає зерно. Дуже щедро розсіває Своє Слово, яке не є кліткою чи пасткою, а навпаки, кидається на (в) землю.

          І плодоносність того зерна вже залежить від якості ґрунту, який воно знайде…

          Такий «пропозиційно-безпорадний» Ісус постає у цьому даруванні себе. Пропонується, але не зобов’язує.

          От такий наш Бог!

          ҐРУНТ

          Ця причта, насамперед, стосується нас, адже «більше говорить про ґрунт, ніж про сіяча».

          Ісус, так би мовити, робить «духовний рентген» нашого серця, яке, так як і ґрунт, «може бути добрим», і тоді Боже слово принесе плід, навіть рясний, а може бути «твердим, непроникним», що трапляється тоді, коли ми чуємо слово, але воно «відбивається», немов від дороги, «не входить всередину». І з цими двома типами ґрунту, все дуже зрозуміло!

          АБО/АБО

          Але існують ще два посередні типи ґрунту, якими можуть бути часто і наші серця…

          Кам’янистий ґрунт ― це той, в якому мало землі, а тому зерно проростає, але не може глибоко вкоринитися. Таким є поверхневе серце, яке приймає Господа, але не є витривалим, часто лінивим і дуже швидко втомлюється…

          Але той, хто приймає Господа лише тоді, коли йому цього хочеться, не принесе плоду. Той хто є християнином лише поверхнево ― не осягне результату…

          ТЕРНИСТИЙ

          Врешті, останнім типом ґрунту є тернистий, переповнений чагарником, що заглушує добрі паростки.

          Тими чагарниками є «Турботи світу цього та спокуси багатства». Терниною є вади, які конфліктують із Богом, які заглушують Його присутність. Кожен може розпізнати своє мале чи велике терня, вади, які живуть у його серці, оті бур’яни, більше чи менше вкорінені…

          СЕРЦЕ

          Ісус заохочує нас подивитися на себе зсередини і визначити яким є «грунт нашого серця»?

          Маймо відвагу обробити своє серце, принісши до Господа у Сповіді та в молитві наше каміння та терня.

          Якщо так зробимо, то буде плід!

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • «Прийди і подивись»: програма після якої молодь стала ближчою до Бога
        • Слухають, але не чують
        • Поради від військового капелана на Різдвяний піст
          • Оціни

            [ratemypost]