Принісімо до Господа у Сповіді та в молитві наше каміння та терня

Ісус, проповідуючи, не займався «словоблудством». Говорив просто...⠀

Можливо, сьогодні Він би наводив приклади з IT сфери, але тоді ― говорив про Сіяча, про землю, і про зерно… (Лк. 16,19-31)

⠀

СІЯЧ

Сіяти ― це не садити... Це суттєво різні речі...

Сіячем є Ісус. Він представляє Себе не як Той, який накидається силою, але як Той, який ПРОПОНУЄТЬСЯ. Просто вкидає зерно. Дуже щедро розсіває Своє Слово, яке не є кліткою чи пасткою, а навпаки, кидається на (в) землю.

І плодоносність того зерна вже залежить від якості ґрунту, який воно знайде…

Такий «пропозиційно-безпорадний» Ісус постає у цьому даруванні себе. Пропонується, але не зобов’язує.

От такий наш Бог!

⠀

ҐРУНТ

Ця причта, насамперед, стосується нас, адже «більше говорить про ґрунт, ніж про сіяча».

Ісус, так би мовити, робить «духовний рентген» нашого серця, яке, так як і ґрунт, «може бути добрим», і тоді Боже слово принесе плід, навіть рясний, а може бути «твердим, непроникним», що трапляється тоді, коли ми чуємо слово, але воно «відбивається», немов від дороги, «не входить всередину». І з цими двома типами ґрунту, все дуже зрозуміло!

АБО/АБО

Але існують ще два посередні типи ґрунту, якими можуть бути часто і наші серця…

Кам’янистий ґрунт ― це той, в якому мало землі, а тому зерно проростає, але не може глибоко вкоринитися. Таким є поверхневе серце, яке приймає Господа, але не є витривалим, часто лінивим і дуже швидко втомлюється...

Але той, хто приймає Господа лише тоді, коли йому цього хочеться, не принесе плоду. Той хто є християнином лише поверхнево ― не осягне результату…

ТЕРНИСТИЙ

Врешті, останнім типом ґрунту є тернистий, переповнений чагарником, що заглушує добрі паростки.

Тими чагарниками є «Турботи світу цього та спокуси багатства». Терниною є вади, які конфліктують із Богом, які заглушують Його присутність. Кожен може розпізнати своє мале чи велике терня, вади, які живуть у його серці, оті бур’яни, більше чи менше вкорінені...

⠀

СЕРЦЕ

Ісус заохочує нас подивитися на себе зсередини і визначити яким є «грунт нашого серця»?

Маймо відвагу обробити своє серце, принісши до Господа у Сповіді та в молитві наше каміння та терня.

Якщо так зробимо, то буде плід!

Отець Роман ДЕМУШ