Сьогодні народну мудрість “Бог терпів і нам велів”, хочу винести за рамки здорового християнства і там залишити. Бо інколи люди вірять більше у ці слова, ніж в усе, що написане в Біблії. До речі, цієї “мудрості” у Слові Божому немає.
•
Якщо комусь подобається страждати – нічого не маю проти. Тільки не варто робити зі свого приватного вподобання думку Церкви. Бо страждання Бог не задумував від початку. Він створив усе добрим і корисним. А коло щось пішло не так, то з’явилися страждання, хвороби, і всяка річ, для якої ми не призначені.
•
Є у християнстві дві крайнощі:
1. Якщо я молюся, вірю в Бога, то в мене має бути все прекрасно. Якщо в мене не все прекрасно – погано молюся. Треба молитися більше. Вірити більше. І буде все прекрасно.
2. Треба страждати. Все терпіти. Бо це покора. Чим більше страждаю, тим більша святість.
•
А християнство, віра, життя з Богом настільки більше, глибше і ширше, що його не вмістиш у два речення.
